На початку 1922 року переїхав до Полтави. Працював інспектором у Полтавському губернському відділі народної освіти, читав лекції у Полтавському землевпоряджувальному технікумі.
З травня 1935 — заступник завідувача Одеського обласного ВНО. З вересня за сумісництвом викладає в Українському педагогічному інституті в Одесі. З травня 1936 р. також за сумісництвом був директором Одеської державної наукової бібліотеки[2].
Заарештований у листопаді 1936 г. як «троцькіст», вже у грудні під тортурами «визнав» провину. У квітні 1937 р. був засуждений до трудових таборів, де й помер у 1942 році.[3].
Родина
Дружина: Есфір Левіна, у 1940 р. подавала заяву про перегляд справи, але їй було відмовлено.
Син: Володимир (1923 р.н.) пропав безвісті на фронті у 1944 р.
Примітки
↑ Смирнов В. А. Реквием ХХ века: в 5-ти частях. — Ч. 5. — Одесса: Астропринт, 2011. — С. 228.
↑ Кузнєцова Н. В., Кузнєцов В. О. Перший ректор Одеського державного університету Матвій Харитонович Фарбер (1892—1942). Південь України у вітчизняній та європейській історії: мат-ли IV Міжнар. науково-практ. конф. (13-14 верес. 2018 р., м. Одеса). Одеса: Екологія, 2018. С. 135—142.
Джерела та література
Шевчук В. В., Шевчук С. М. Ректори Полтавського інституту народної освіти (1921—1930) та директори Полтавського інституту соціального виховання (1930—1933) // Історична пам'ять. — 2014. — № 30 - 31. — С. 174.
Букач В. М. З історії Одеського німецького педагогічного інституту: Довідник. — Одеса: ПНПУ, 2022. — С. 46 - 47. [1]
Кузнєцова Н. В., Кузнєцов В. О. Перший ректор Одеського державного університету Матвій Харитонович Фарбер (1892—1942). // Південь України у вітчизняній та європейській історії: мат-ли IV міжнар. науково-практ. конф. (13-14 верес. 2018 р., м. Одеса). — Одеса: Екологія, 2018. — С. 135—142.
Смирнов В. А. Реквием ХХ века: в 5-ти частях. — Ч. 5. — Одесса: Астропринт, 2011. — С. 228.