Уряд Габріеля Атталя (фр. Gouvernement Gabriel Attal) — сорок четвертий уряд П'ятої Французької Республіки, який було сформовано 9 січня 2024 року, після відставки Елізабет Борн з посади прем'єр-міністра.[1]
Передумови
Закон про імміграцію
Наприкінці грудня 2023 року ухвалення законопроєкту про імміграцію, який став результатом угоди між урядом Елізабет Борн та консервативною партією «Республіканці», призвело до політичної кризи в правлячій коаліції Макрона, особливо після того, як деякі ліві міністри погрожували піти у відставку, якщо законопроєкт буде прийнято, що було розцінено як серйозне порушення колективної відповідальності, тоді як десятки пропрезидентських депутатів кинули виклик уряду, втримавшись або проголосувавши проти закону.[2] Через кілька годин після ухвалення законопроєкту міністр охорони здоров'я Орельєн Руссо подав у відставку на знак протесту, а міністерка вищої освіти Сільві Ретайо також оголосила про свою відставку, але президент Макрон відмовився приймати її.[3] Інші, такі як міністр-делегат з питань транспорту Клеман Бон, висловили свою опозицію проти законопроєкту, але не пішли у відставку.[4]
Після кількох тижнів ажіотажу в ЗМІ щодо можливості урядових перестановок[5][6][7], 8 січня 2024 року Елізабет Борн подала заяву про відставку свого уряду президенту Емманюелю Макрону, який її прийняв.[8] Наступного дня Габріель Атталь, який до того часу працював міністром національної освіти, був призначений прем'єр-міністром.[9]
Призначення Атталя
Напередодні призначення Габріеля Аттала прем'єр-міністром ЗМІ називали кількох політиків основними претендентами на посаду прем'єр-міністра: міністра оборони Себастьєна Лекорню, колишнього голову Національних зборів Рішара Феррана, колишнього міністра сільського господарства Жюльєна Денорманді та міністра екологічного переходу та територіальної єдності Крістофа Бешу.[10]
За кілька годин до призначення, коли Атталь став найвірогіднішим кандидатом на посаду прем'єр-міністра, кілька відомих фігур оточення Макрона, такі як молодші партнери по коаліції Франсуа Байру (лідер партії МоДем) та Едуар Філіпп (лідер партії «Горизонти» та перший прем'єр-міністр Макрона у 2017—2020 роках) або такі міністри, як міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен і міністр економіки та фінансів Бруно ле Мер, як повідомляється, виступали проти вибору та намагалися вплинути на рішення президента.[11]
До призначення на посаду прем'єр-міністра Атталь був найпопулярнішим міністром в уряді, згідно з даними опитувань. Після вступу на посаду Атталь став одночасно наймолодшим главою уряду в сучасній історії Франції та наймолодшим державним лідером у світі. Він також є першою відкрито ЛГБТ людиною, яка очолила французький уряд.
Вибір урядових посад
Уряд Атталя був названий найбільш правим урядом з початку президентства Макрона: із 14 міністрів уряду, призначених 11 січня 2024 року Макроном і Атталем, 57 % є колишніми членами консервативних партій «Союз за народний рух»/«Республіканці».[12] Щобільше, політики правої орієнтації залишаються очолювати найбільш важливі урядові портфелі, таких як міністерства внутрішніх справ, фінансів, оборони, праці, охорони здоров'я, культури та екології; політична конфігурація, яка розглядається як ознака повороту вправо.[13]
Крім того, давні союзники Макрона та відомі ліві міністри минулого уряду Борн, Ріма Абдул Малак (культура), Клеман Бон (транспорт), Станіслас Геріні (державна служба) та Олів'є Веран (речник уряду), були звільнені в рамках перестановки.[14]
Склад
Міністри
Міністри-делегати
| Посада
|
Відповідальний міністр
|
Міністр
|
Початок терміну
|
Кінець терміну
|
Партія
|
Міністерка-делегатка з питань демократичного оновлення
Речниця уряду
|
Прем'єр-міністр
|
Пріска Тевенно
|
11 січня 2024
|
чинна
|
|
Відродження
|
| Міністерка-делегатка, відповідальна за зв'язки з парламентом
|
Марі Лебек
|
11 січня 2024
|
чинна
|
|
Відродження
|
| Міністерка-делегатка з питань рівності між жінками та чоловіками та боротьби з дискримінацією
|
Аврора Берже
|
11 січня 2024
|
чинна
|
|
Відродження
|
Джерела
