Тілугі бразильський

? Тілугі бразильський
Самець бразильського тілугі Самиця бразильського тілугі
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Сорокушові (Thamnophilidae) Рід: Тілугі (Drymophila) Вид: Тілугі бразильський
Біноміальна назва
Drymophila ochropyga (Hellmayr, 1906)
Ареал виду
Синоніми
Formicivora ochropyga
Посилання
Вікісховище: Drymophila ochropyga Віківиди: Drymophila ochropyga ITIS: 559819 МСОП: 22701623 NCBI: 464281

Тілу́гі бразильський^[2] (Drymophila ochropyga) — вид горобцеподібних птахів родини сорокушових (Thamnophilidae)^[3]. Ендемік Бразилії.

Опис

Довжина птаха становить 12,5-23,5. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова чорна, над очима білі "брови", щоки пістряві, чорно-білі. Спина сіра, крила чорнуваті, хвіст чорний. Горло біле, поцятковане чорними смужками, нижня частина тіла пістрява, чорно-біла. Боки і живіт руді, надхвістя світло-руде. У самиць тім'я поцятковане охристими смужками, спина оливково-сіра, нижня частина тіла тьмяніша, менш пістрява.

Поширення і екологія

Бразильські тілугі мешкають на південному сході Бразилії, від центральної і східної Баїї, східного Мінас-Жерайсу і Еспіріту-Санту до східного Сан-Паулу, східної Парани і східної Санта-Катарини. Вони живуть в густому бамбуковому підліску рівнинних і гірських атлантичних лісів. Зустрічаються на висоті від 600 до 1300 м над рівнем моря.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Бразильським тілугі загрожує знищення природного середовища.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Drymophila ochropyga. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 18 березня 2022.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Antbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 18 березня 2022.