Турбівський цукровий завод — колишнє підприємство харчової промисловості у селищі міського типу Турбів Липовецького району Вінницької області України, припинило своє існування.
В 2015 році завод повністю демонтований і зрівняний з землею.
Історія
1847—1917
Бурякоцукровий завод в селі Турбів Бердичеського повіту Київської губернії Російської імперії[1] побудований поміщиками Драгомирецькими в 1847 році. Запуск заводу привів до збільшення посівів цукрових буряків — завод не тільки вирощував буряки на орендованих ділянках землі, але й купував їх у місцевих селян[2].
У 1852 році на заводі працювало понад 130 осіб, але умови праці були важкими, а платня робітників становила 6—7 копійок у день[2].
У 1861 році Драгомирецькі здали завод в оренду на десять років в обмін на виплату їм 1525 рублів сріблом на рік. Орендарі (1879 році створили акціонерне товариство) значно розширили підприємство. У вересні 1879 року на цукровому заводі мав місце перший страйк, що тривав кілька днів. У 1900 році тут працювало 400 працівників[2].
У 1900 році при цукровому заводі відкрили лікарню на 15 ліжок, в якій працював один фельдшер[2].
У сезон цукроваріння 1903/1904 року завод виробив 323 тис. пудів цукру (в 3,5 разів більше, ніж у 1880/1881 рр.)[2].
У ході першої російської революції в травні 1905 року робітники цукрового заводу почали страйк, висунувши вимоги підвищити заробітну плату, скоротити робочий день і поліпшити умови праці. До них приєдналися робітники інших підприємств Турбова[2].
В 1906 році до села прокладена вузькоколійна залізниця, яка використовувалася всіма розташованими у Турбові підприємствами[2].
В 1914 році на цукровому заводі почали використовувати електроенергію[2].
Після початку Першої світової війни в 1914 році обсяги виробництва цукру на заводі скоротилися в зв'язку з мобілізацією частині чоловіків призовного віку в діючу армію і скороченням посівів цукрових буряків[2].
1918—1991
15 лютого 1918 року в Турбові проголошена Радянська влада, однак вже у березні окупований австро-німецькими військами (які залишалися тут до листопада 1918 року). Надалі Турбів опинився в зоні бойових дій громадянської війни і влада тут кілька разів змінювалася[2].
У червні 1920 року польські війська були вибиті з Турбова частинами РСЧА, цукровий завод зупинив роботу та був націоналізований і після закінчення ремонтних робіт — відновив роботу[2].
У ході індустріалізації 1930-х років завод отримав нове обладнання і збільшив потужності, в 1940 році вироблено 26 тис. тонн цукру понад плану. Крім того, у цей час при цукровому заводі були відкриті курси підготовки робітничої молоді для вступу у вищі навчальні заклади[2].
В ході Другої світової війни 20 липня 1941 року Турбів окупували німецько-румунські війська. 14 березня 1944 року радянські війська звільнили село[2].
При відступі німці вивели з ладу підприємство, тому в 1944 році в приміщеннях заводу організували випуск запасних частин до тракторів, сільгоспінструментів та інших металовиробів. У 1945—1947 рр. відповідно до четвертого п'ятирічного плану відбудови та розвитку народного господарства СРСР завод відновлено і відновилася його робота (крім того, на кошти підприємства від 1945 до 1970 рр. побудовані шість двоповерхових житлових будинків для працівників заводу)[2].
У 1950 році завод нагороджений грошовою премією та перехідним Червоним прапором Міністерства харчової промисловості СРСР і ВЦРПС. Надалі, завод був оснащений новим обладнанням (після цього, в 1958 році виготовлено 16,8 тис. тонн цукру — на 9,9 тис. тонн більше, ніж у 1950 році)[2].
У 1962 році завод реконструйований, після чого його виробнича потужність збільшилася до 36,4 тис. тонн цукру в рік[2].
В цілому, в радянський час цукровий завод входив у число провідних підприємств селища[3][2][4][5], перебували на його балансі об'єкти соціальної інфраструктури.
Після 1991
Після проголошення незалежності України, завод перейшов у відання Державного комітету харчової промисловості України.
У травні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію заводу[6]. Надалі, державне підприємство перетворено у відкрите акціонерне товариство[7].
3 червня 1999 року Кабінет Міністрів України передав завод в управління облдержадміністрації Вінницької області[7].
У грудні 2000 року арбітражний суд Вінницької області порушив справу про банкрутство заводу[8].
Надалі завод розібраний на металобрухт[9].
Галерея
Примітки
- ↑ Турбов // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Турбів, Липовецький район, Вінницька область // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.
- ↑ Турбов // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 43. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1956. стр.420
- ↑ Турбов // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 26. М., «Советская энциклопедия», 1977.
- ↑ Турбов // Украинская Советская Энциклопедия. том 11 кн.1. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1984. стр.299
- ↑ "00371831 Турбівський цукрозавод, Липовецький район"
Постанова Кабінету Міністрів України № 343б від 15 травня 1995 р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов’язковій приватизації у 1995 році»
- ↑ а б "371831 ВАТ "Турбівський цукровий завод" "
Постанова Кабінету міністрів України № 951 від 3 червня 1999 р. «Про передачу повноважень з управління державними корпоративними правами Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади»
- ↑ Арбітражний суд Вінницької області за заявою СП "Укрінтерцукор", м. Київ, порушив справу № 755/5 про банкрутство ВАТ "Турбівський цукровий завод" (22513, Вінницька область, Липовецький р-н, смт Турбів, вул. Миру, 80 // газета "Голос України", № 230 від 13 грудня 2000
- ↑ Як знищують цукрову галузь на Вінниччині // "20 хвилин" (Вінниця) від 2 березня 2016
