Тріалетський гірський хребет є частиною Малого Кавказу — це східна половина Аджаро-Тріалетської гірської системи. Він простягається тягнеться в субширотному напрямку від Ахалцихскої улоговини до Тбілісі: східні відроги хребта сягають західних околиць Тбілісі, а на заході він простягається вздовж Мткварі (Кури) на південний-захід від Боржомі. Довжина гірської системи з заходу на схід становить 144 км, максимальна ширина — до 30 км. Гірські складки, що утворюють віялоподібну систему, розбиті скидами. Головний вододільний гребінь хребта увінчаний вершинами висотою до 2800 метрів. Найвищою точкою хребта є, розташована в західній частині масиву, гора Шавіклда[ka] (груз.ყარაყაია) — «чорна скеля», висота якої сягає 2850 метрів над рівнем моря[2][3].
Склад вулканічних і осадових порід, з яких складається Тріалетський хребет, сприяє розвитку ксерофітної рослинності. Крім того, до Тріалет в центрі підступають з півдня гірські платоСамсарського і Джавахетського хребтів, з суворим кліматом. Це сусідство вплинуло на клімат, і, відповідно, на характер рослинності різних частин Тріалетського хребта. Суцільні листяні (дубоів, грабові, букоів) і мішані (з ялиною і сосною) ліси ростуть лише на північних схилах гір. Південні схили заліснені лише частково, в західному і більше в східному закінченнях. У західному закінчення верхня межа лісу простягається до висоти 2000 метрів, в східному — до 1600 м. В західній, більш високій, частині, зустрічаються хвойні ліси з ялиці, сосни, ялини. На двох третинах в середині хребта лісу зовсім немає, схили вкриті зеленими альпійськими, а на південних схилах також субальпійськимилуками. В лісах безліч дрібних озер. В нижній частині гір зима помірно холодна, літо тепле, тривале; у верхній частині зима холодна, літо тривале, помірно тепле[4].
На території Квемо Картлі, в ущелині річки Алгеті — фортецяБіртвісі. В історичних хроніках Біртвіська фортеця згадується з XI століття. Серед руїн фортеці є споруди як ранньофеодальної, так і пізньофеодальної епохи. Фортеця являє собою комплекс фортифікаційних споруд, при будівництві яких були використані природні особливості рельєфу — важкодоступні скельні гори з вузькими проходами між ними, що утворили важкопрохідні каньйони, через що Біртвісі вважалася неприступною[2].
На лінії головного хребта на висоті близько 2200 метрів над рівнем моря — руїни замку Клдекарі («Кам'яні Ворота»). У IX–XI століттях це була резиденція князів Багваші-Ліпарітіді, які контролювали всю Тріалеті, аж до Горі на півночі. А у 8 км від містечка Цалка, на південному березі Храмі — руїни фортеці Ткемліані[2].
.jpg)
