Закладена у травні 1932 року у майстернях Пінського військового порту для Пінскої річкової флотилії ВМС Польщі. Запуск судна у 1933 році. Прийняття на службу сталося 15 липня1933 року. Разом з трьома іншими канонерськими човнами типу «Z» увійшла до складу 1-го бойового дивізіону Річкової флотилії ВМС Польщі, несла службу на річці Прип'ять[1].
Досить швидко радянські водолази знайшли затоплений корабель. 24 жовтня 1939 року він був зарахований до складу Дніпровської військової флотилії. 3 листопада 1939 року канонерку підняли з води та відправили на буксирі до Пінська для ремонту. Човен отримав назву «Трудовий». Тоді ж корабель отримав нове озброєння: дві 76-мм гармати УСВ[ru]. На кормі розташували одну зенітну 76-мм гармату Лендера. Крім того малося також три кулемета «Максим»[1]. 17 липня 1940 року канонерка «Трудовий» офіційно увійшла до складу Пінської військової флотилії[1].
На момент початку Великої Вітчизняної війни «Трудовий» брав участь у бойових діях на річках Прип'ять та Дніпро. Регулярно, аж до своєї загибелі, мав проблеми з двигуном[1]. В ніч на 31 серпня1941 року канонерка брала участь разом з іншими кораблями ПВФ, що входили до складу Березінського та Прип'ятьського загонів річкових кораблів, у прориві до Києва із району Чорнобиль — Домантове[4]. Біля села Окунінове[5], де на той момент розташовувався плацдарм 6-ї німецької армії, «Трудовий» потрапив під сильний обстріл. Від отриманих пошкоджень корабель затонув[6]. За іншою версією під час прориву, не надаючи вогневу допомогу іншим кораблям-учасникам, командир канонерського човна, лейтенант Албасов А. Є., віддав наказ утопити замки гармат, а екіпажу з особовою зброєю залишити ще боєздатний корабель. Це стало причиною звинувачень командира та військового комісара Семетчатенко П. Ф. в ухиленні від бою[1]. В цілому цей корабель діяв не так примітно, як однотипний канонерський човен «Білорус».
22 вересня 1941 «Трудовий» виключено із списків кораблів ВМФ за наказом командуючого флотом № 00333[1].
В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2
ЭПРОН. Сборник статей по судоподъему, водолазному и аварийно-спасательному делу. Выпуск XXVIII, стр. 20, рис, 15. 1940 г.
Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385
Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.6: Дадаізм — Застава, відповідальний: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.:БелЭн, 1998, том 6-й. 576 сторінок, ISBN 985-11-0106-0
Джерела
↑ абвгдежВ. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» - Львов: Лига-Пресс, 2009 - 384 с. - ISBN: 978-966-397-118-2
