Трудова поведінка — це комплекс певних послідовних учинків і дій людини, які спрямовані на перетворення предметів праці з метою досягнення відповідного результату і поєднують працівника із трудовим процесом [1].
Трудова поведінка складається з елементів вербальної (мовної) і реальної (трудові рухи, пози тощо) поведінки. Використання соціологічних методів у дослідженні трудової поведінки дає можливість спостерігати та реєструвати, по-перше, конкретну різноманітність реальних дій та вчинків, явно чи неявно пов'язаних з виконанням певних статусно-ролевих дописів, а також з індивідуальними і груповими цілями та інтересами, які при цьому реалізуються; по-друге, сукупність актів свідомості та інших суб'єктивних виявів, що відображаються у формах вербальної поведінки. Останні дають можливість робити висновки про внутрішній стан суб'єктів, їхнє ставлення до праці, форм і способів її організації, власної професійної ролі.
Спрямованість трудової поведінки
Спрямованість трудової поведінки може визначатися:
зміною чи збереженням свого соціального і функціонального стану;
змінами виробничих умов;
реалізацією проміжних дій для досягнення мети професійного майбутнього.
Об'єктами прагнення можуть бути: престиж, влада, змістовність праці, творчість, матеріальне забезпечення, гарантія зайнятості, велика сума пенсії тощо.[2]
Функції трудової поведінки
створення матеріальних благ як засобів життєзабезпечення;
надання послуг різного цільового призначення;
розробка наукових ідей, цінностей і їх прикладних аналогів;
накопичення, консервація, передача інформації.
Структура трудової поведінки
циклічно повторювані дії, однотипні за результатами, що відтворюють стандартні статусно-рольові чи ситуаційні стани;
маргінальні дії і вчинки, що формуються у фазах перехідного стану від одного статусу до іншого;
поведінкові схеми та стереотипи, зразки поведінки;
дії, в основі яких лежать раціоналізовані значеннєві схеми, трансформовані у стійкі переконання;
акції, вчинені під диктатом тих чи інших обставин; • спонтанні дії і вчинки, спровоковані емоційним станом;
усвідомлене чи неусвідомлене повторення стереотипів масової і групової поведінки;
дії і вчинки як трансформація впливу інших суб'єктів, які застосовують різні форми примусу й переконання.[3]
