«Особлива рада лекційно-бібліотечної секції (Мануйлівської „Просвіти“) вдячна В. П. Трубі, Є. С. Вировому і Н. М. Дорошенко й за їх велику допомогу працею по упорядкуванню ялинки»
— «Дніпрові хвилі» (1913. — № 11 — 12. — С. 200).
Там же зазначено, що Віра Труба і Наталка Дорошенко зібрали 33 крб. 90 к. пожертв. Труба входила до складу видавничої комісії «Просвіти».
Належала до українок, які діяльно працювали в «Просвіті». Як свідчать матеріали Дніпропетровського державного архіву, до суду 23 лютого1909 був звільнений з ув'язнення «под денежным поручительством дочери подполковника Веры Серафимовой» міщанин Феодосій Поляничко, 20 років. (ДАДО, Ф. 11 СЧ, Оп.1 Од. 36. 936, Арк.4).
Звинувачений у приналежності де Катеринославської Української революційної громади та Всеросійської Селянської спілки Ф. Поляничко був засуджений «к заключению в крепости на один год». Таким чином, Віра Серафимова (Труба) відкрито підтримувала «державних злочинців». Ф. Поляничко потім обирався членом Центральної Ради.
Віра Труба з донькою Олесею
У 1910 народила першу дитину — сина Юрко, який невдовзі помер. Віра Труба була
«лише домогосподаркою і дбайливою матір'ю трьох дітей: Олесі і менших Тараса й Бориса. В домі Трубів панувала українська мова, як і в нашій сім'ї, але Віра Петрівна часто звертала мою увагу на неправильну вимову російських слів. …Мила, щедра, гостинна була сім'я. І ніхто не міг пояснити, що сталося через три-чотири роки, коли Іван Михайлович раптом залишив дружину й дітей і разом з деякими українськими діячами помандрував на Захід. Слід його пропав. А сім'я опинилась у великій скруті. Батьки (В. Сокола) чим могли, допомагали, поки Віра Петрівна не виїхала з Катеринослава»,
— згадував письменник Василь Сокіл. (Здалека о близького (спогади, роздуми). — Едмонтон, 1987. — С. 16— 17).
Діти Віри Труби — Тарас, Борис і Олеся на подвір'ї свого будинку
Труба разом з іншими активістками місцевої «Просвіти» після початку Першої світової війни працювала над заснуванням «Просвітою» їдальні для нужденних членів сімей військових та запасних чинів. їдальня відкрилася 6 вересня1914 на Мандриківці. Згодом Труба увійшла до комітету, який відав справами їдальні.
У ніч на 27 листопада1915 катеринославські жандарми зробили обшук у багатьох катеринославських просвітян. Було зроблено трус і в Катеринославській «Просвіті», забрано книги і документи товариства, яке після цього удару фактично було зачинено на початку 1916. Тільки через два з половиною місяці жандарми повернули товариству книги і документи.
В ДАДО зберігається лист керівництва «Просвіти» від 11 лютого1916 на ім'я начальника губернського жандармського управління (за голову — Є. Вировий, секретар Б. Усик-Базилевський) про те, що Труба є представницею товариства «Просвіта», яка отримає всі книги і документи, забрані під час обшуку.
«Була я в Київі і там мені читали лист до Наталії Михайлівни Дорошенко. Страшенно вона нудьгує на чужині. Напишіть їй. Ви ж, здається, були з нею приятелями. Адресу у Віри Петровни (Труби) попитайте або просто на Прагу (університет)».
Померла Віра Труба у лікарні Червоного Хреста на вул. Короленка.
