Томас Бернгард

Томас Бернгард
Thomas Bernhard
Ім'я при народженні	Niclaas Thomas Bernhard
Псевдонім	Thomas Fabian
Народився	9 лютого 1931(1931-02-09) Герлен, Нідерланди
Помер	12 лютого 1989(1989-02-12) (58 років) Ольсдорф, Австрія
Поховання	Грінцинзький цвинтар^d[1]
Громадянство	Австрія
Діяльність	прозаїк, драматург
Alma mater	Моцартеум
Мова творів	німецька
Роки активності	1957 - 1989
Жанр	п'єса і проза
Magnum opus	Correction^d, Extinction^d, The Loser^d, Woodcutters^d і Heldenplatz^d
Партія	Австрійська народна партія[2] і Соціал-демократична партія Австрії[2]
Батько	Alois Zuckerstätter^d
Мати	Herta Fabjan^d
Автограф
Нагороди	премія Антона Вільдґанса (1967) Премія Георга Бюхнера (1970) премія Медічі за найкращий твір іноземною мовою^d (1988) Премія Антоніо Фельтрінеллі (1987) Franz-Grillparzer-Preis^d (1971) Grimme-Preis^d (1972) літературна премія міста Бремена^d (1965) Austrian Promotional Prize for Literature^d (1967)
Сайт: thomasbernhard.org
Томас Бернгард у Вікісховищі

|Lib= |Член КПРС:=

То́мас Бе́рнгард (нім. Thomas Bernhard; 9 лютого 1931 — 12 лютого 1989) — австрійський письменник та драматург.

Лауреат премії міста Бремен (1965), Австрійської державної премії (1968), премій Антона Вільдганса (1968), Георга Бюхнера (1970), Франца Грільпарцера та Франца-Теодора Чокора (обидві 1972), Міжнародної літературної премії Монделло (1983), французької премії Медічі (1988) та ін.

Коротка біографія

Позашлюбна дитина, яку виховували в Австрії материні батьки (дід був письменником). Вчився в католицькій школі, залишив її в 1947 році, почав працювати продавцем у крамниці. У 1949–1951 перебував на лікуванні в легеневому санаторії, на легеневу хворобу хворів усе життя. У 1955–1957 роках навчався акторської майстерності в Зальцбургському університеті музичного та драматичного мистецтва «Моцартеум». Згодом повністю присвятив себе літературі. 1965 року переселився у власний будинок в окрузі Ґмунден, де пізніше й помер.

Творчість

Прозаїк, драматург та поет Томас Бернгард жив відлюдником та рідко з'являвся на людях. Його перший роман — «Холоднеча» (1963 р.) — був визнаний подією в австрійській післявоєнній літературі. Особа, яка страждає через суспільство та протистоїть йому, — ось провідна тема романів «Божевілля» (1967 р.), «Вапняковий кар'єр» (1970 р.), «Коректура» (1975 р.).

З початку 70-х років Бернгард усе впевненіше виступав як драматург. Його комедії «Неук та божевільний» (1972 р.), «Суспільство на полюванні» (1974 р.) написані в традиціях театру абсурду. П'єси Бернгарда відрізняються сатиричною гостротою. У 1988 році з'явилася драма «Майдан героїв». У ній Бернгард змалював післявоєнну Австрію, де знову повільно визріває нацизм, і передбачив прихід до влади по-фашистськи налаштованих політиків. Постановка п'єси викликала загальнонаціональний скандал, почалося цькування автора в пресі. У нього стався серцевий напад. Перед смертю письменник заборонив публікувати його творчий доробок на батьківщині.

Українські переклади

Для українського читача постать і творчість Т. Бернгарда відкрив письменник і перекладач Тимофій Гаврилів. У його перекладах з'явилися «Старі майстри», «Елізабет II», «Іммануїл Кант», «Площа Героїв», а також три «драмолетки про Кляуса Пайманна». Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса готує прем'єру за п'єсою «Іммануїл Кант».

Видання українською:

• Томас Бернгард. Старі майстри. Елізабет II. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999. — 276 с.
• Томас Бернгард. Іммануїл Кант. Драми про Кляуса Пайманна. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. — 216 с.
• Томас Бернгард. Площа героїв. — Львів: Класика, 2008. — 220 с.
• Томас Бернгард. Холоднеча. Старі майстри. — Харків: Фоліо, 2013. — 480 с.

Вибрані твори

Романи, повісті

• Холоднеча (Frost) (1963)
• Вапняний кар'єр (Das Kalkwerk) (1970)
• Коректура (Korrektur) (1975)
• Так (Ja) (1978)
• Любителі дешевих обідів (Der Billigesser) (1980)
• Бетон (Beton) (1982)
• Небіж Вітгенштейна (Племінник Вітгенштейна) (1982)
• Приречений (Der Untergeher) (1983)
• Лісоповал (Holzfällen: Eine Erregung) (1984)
• Старі майстри (Alte Meister) (1985)
• Знищення (Auslöschung) (1986)

П'єси

• Свято для Бориса (Ein Fest für Boris) (1970)
• Сила звички (Die Macht der Gewohnheit) (1974)
• Президент (Der Präsident) (1975)
• Мінетті (Minetti) (1977)
• Перед відставкою (Vor dem Ruhestand) (1979)
• Покращувач світу (Der Weltverbesserer) (1979)
• Над височінню гірської тиші (Über allen Gipfeln ist Ruh) (1981)
• Лицар, Дене, Фосс (Ritter, Dene, Voss) (1984)
• Лицедій (Der Theatermacher) (1984)
• Елізабет II (Elisabeth II) (1987)
• Площа героїв (Heldenplatz) (1988)

Інші твори

• У смертну годину (In hora mortis) (1958, вірші)
• Події (Ereignisse) (1991, оповідання)

Примітки

1. Verstorbenensuche / за ред. Bestattung und Friedhöfe Wien
   d:Track:Q100328075d:Track:Q17122456
2. Pink O. Thomas Bernhard / Hrsg.: R. Nowak — Wien: Die Presse Verlags-Gesellschaft, 2019.
   d:Track:Q1741d:Track:Q2128316d:Track:Q689934d:Track:Q59282145d:Track:Q44606483

Посилання

• Бернгард, Томас // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 132. — ISBN 966-692-578-8.
• Томас Бернгард: праці, рецензії(англ.)
• Сайт міжнародного Суспільства Бернгарда(нім.)
• Томас Бернгард. Новела «Три дні» (укр.)