Схилення (астрономія)

Екваторіальна система координат

Схилення^[1] (δ) в астрономії — одна з двох координат екваторіальної системи координат. Дорівнює кутовій відстані на небесній сфері від площини небесного екватора до світила і зазвичай виражається в градусах, хвилинах і секундах дуги. Схилення додатне на північ від небесного екватора і від'ємне на південь.

• Об'єкт на небесному екваторі має схилення 0°
• Схилення північного полюса небесної сфери дорівнює +90°
• Схилення південного −90 °

У схилення завжди вказується знак, навіть якщо схилення позитивне.

Схилення небесного об'єкта, що проходить через зеніт, дорівнює широті спостерігача (якщо вважати північну широту зі знаком +, а південну - від'ємною). У північній півкулі Землі для заданої широти φ небесні об'єкти зі схиленням δ > 90° — φ не заходять за горизонт, тому називаються незахідними. Якщо ж схилення об'єкта δ < -90° + φ, то об'єкт називається несхідними, а значить він не спостерігається на широті φ.^[2]

Примітки

1. Схилення // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 465. — ISBN 966-613-263-X.
2. Зигель Ф. Ю. Сокровищница звёздного неба — путеводитель по созвездиям и Луне / Под ред. Г. С. Куликова. — 5-е изд. — М.: Наука, 1986. — С. 57—58. — 296 с. — 200 000 экз.

Див. також

• Системи небесних координат
• Пряме піднесення
• Екваторіальне монтування