Екорегіон сухого степу Ярлунг-Цангпо охоплює долину річки Брахмапутра або Ярлунг-Цангпо[en], як її називають у Тибеті. Ця річка протікає із заходу на схід паралельно північним кордонам Індії, Непалу та Бутану. З півдня її долина обмежена Гімалаями, а з півночі — Трансгімалаями, які складаються з гір Гандісе[ru] та Ньєнчен-Танглха[en], і тягнуться паралельно Гімалаям приблизно на 150-200 км північніше. Екорегіон також включає долини деяких інших річок, які протікають в цьому регіоні, зокрема долину Ньянгчу[ru], притоки Ярлунг-Цангпо, та долину Аруна[ru], притоки Косі. В межах екорегіону розташоване озеро Ямжжо-Юмцо, одне з найбільших озер Тибету.
Загалом територія екорегіону є найбільш густонаселеною в Тибеті. Люди тут постійно мешкають впродовж понад 3500 років. В регіоні розташована Лхаса, столиця Тибетського автономного району, а також міста Шигацзе та Шаньнань.
В межах екорегіону переважає субарктичний клімат (Dwc за класифікацією кліматів Кеппена) або вологий континентальний клімат (Dwb за класифікацією Кеппена). Долина Ярлунг-Цагнпо розташована на нижчій висоті, ніж інші частини Тибетського плато, а влітку в ній часто дмуть теплі і сухі фени. Ці вітри формуються повітряними масами, що спускаються з північного схилу Гімалаїв. Таким чином, клімат регіону є більш м'яким, ніж клімат регіонів, розташованих на аналогічній висоті на південних схилах Гімалаїв. Середньорічна температура в ньому коливається від 4 до 8 °C, а в липні у Лхасі середня температура становить 16 °C. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від 200 до 500 мм, зменшуючись зі сходу на захід. Тепла сонячна літня погода дозволяє вести продуктивне зрошуванесільське господарство.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є степові луки, порослі чагарниками та різнотрав'ям. Чагарники можуть бути розкиданими по луках або рости більш згруповано, залежно від доступу до води. Вони, як правило, є рясно розгалуженими, і мають дрібне листя. Серед поширених в екорегіоні чагарників слід відзначити софору Муркрофта[fr] (Sophora moorcroftiana), тонкошкірник Сауранжа (Leptodermis sauranja) та цератостігму Гріффіта[sv] (Ceratostigma griffithii). Серед трав, що ростуть в степах регіону, слід відзначити ковилу Бунге[sv] (Stipa bungeana), повисле перлове просо[sv] (Pennisetum flaccidum), трищетинкову аристіду[sv] (Aristida triseta), орінус Торольда[sv] (Orinus thoroldii), полин Вебба (Artemisia webbiana) та трікераю Хукера[sv] (Trikeraia hookeri).
Дослідження пилку та ґрунтів регіону показало, що раніше на значній території, яку наразі займають степи Ярлунг-Цангпо, були поширені хвойні ліси. Зміна лісів на степи відбулася у середині голоцену, 8000-3000 років тому, і вважається спричиненою людьми.
Фауна
Тривала історія господарського освоєння регіону означає, що тут, у долині Ярлунг-Цангпо, мешкає менше великих ссавців, ніж в інших частинах Тибету. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити блакитного нахура або бхарала (Pseudois nayaur), тибетського дзерена (Procapra picticaudata) та тибетську чіру (Pantholops hodgsonii). На сході регіону зустрічаються біломорді олені (Cervus albirostris). Раніше в степах екорегіону паслися архари (Ovis ammon hodgsoni), однак наразі вони вимерли.