Ця соната належить до сонат Бетховена типу фантазії, що відрізняються вільнішим трактуванням музичної форми. Перша частина — один з небагатьох прикладів у творчості Бетховена, де головна і побічна партія написані в різних темпах (Vivace ma non troppo та Adagio expressivo). Друга частина, написана також в формі сонатного алерго — енергійна, рішуча і лаконічна. Третя частина являє собою тему з варіаціями.
