Подібно до колінного рефлексу, симптом Лазаря є прикладом рефлексу, опосередкованого рефлекторною дугою — нейронним шляхом, який проходить через хребет, але не через мозок. Як наслідок, рух можливий у пацієнтів із мертвим мозком, чиї органи підтримували функціонування апаратами життєзабезпечення, що виключає використання складних мимовільних рухів як тесту на мозкову діяльність.[3]Неврологи, які вивчають це явище, припустили, що підвищене усвідомлення цього та подібних рефлексів «може запобігти затримці діагностики смерті мозку та неправильному тлумаченню».[2]
Рефлексу часто передують легкі тремтливі рухи рук хворого або поява «мурашок» на руках і тулубі. Потім починають згинати руки в ліктях, а потім підняття, щоб утримувати їх над грудиною. Вони часто переносяться звідси до шиї чи підборіддя та торкаються або перехрещуються. Також спостерігаються короткі видихи, що збігаються з дією.[3]
Випадки
Було помічено, що це явище відбувалося через кілька хвилин після вимкнення та виведення апаратів штучної вентиляції легенів, які використовувалися для нагнітання та виведення повітря з пацієнтів із мертвим мозком.[4] Це також відбувається під час тестування на апное — тобто, призупинення зовнішнього дихання та руху легеневих м'язів — що є одним із критеріїв для визначення смерті мозку, який використовує, наприклад, Американська академія неврології.[5]
Поява симптома Лазаря у відділеннях інтенсивної терапії помилково сприймали як свідчення реанімації пацієнтів. Вони можуть налякати тих, хто стає свідком руху, і дехто розглядає їх як чудесні події.[3][4]
