PROFILBARU.COM

Сафронов Іван Васильович
Сафронов Іван Васильович
Народився	26 вересня 1896; Айліно, Саткинський район, Росія
Помер	березень 1996 (99 років); Москва, Росія
Діяльність	воєначальник
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	генерал-лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сафронов.

Іван Васильович Сафронов (26 вересня 1896(18960926), село Айліно (Саткинська пристань) Уфимської губернії, тепер Саткинського району Челябінської області, Російська Федерація — 1996, Москва) — радянський військовий діяч, помічник командира 17-го стрілецького корпусу з політичної частини, генерал-лейтенант інтендантської служби. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в червні 1937 — червні 1938 р.

Біографія

Народився у селянській родині. У 1903—1907 роках навчався в церковноприходській школі села Айліно. З 1914 року працював чорноробом на заводі міста Міньяр на Уралі.

У серпні 1915 — 1918 року — в російській армії. Учасник Першої світової війни. У березні 1918 року повернувся у Міньяр, брав участь у формуванні загонів Червоної гвардії із робітників заводу.

З 1918 року — в Червоній армії. Учасник Громадянської війни в Росії. Воював проти Чехословацького корпусу, військ адмірала Колчака та повстанських загонів у Якутії.

Член РКП(б) з 1920 року.

Після Громадянської війни — на командних військово-політичних посадах в Червоній армії.

Закінчив Військово-політичну академію РСЧА імені Толмачова.

З 1929 року — комісар, помічник командира 8-го стрілецького полку з політичної частини. Потім служив помічником командира стрілецької дивізії з політичної частини.

До вересня 1938 року — помічник командира 17-го стрілецького корпусу Київського військового округу з політичної частини.

16 вересня 1938 року заарештований органами НКВС. Знаходився під слідством до травня 1940 року. 29 травня 1940 року був виправданий, відновлений на службі у Червоній армії та у членах ВКП(б). Працював заступником інтенданта Харківського військового округу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Служив інтендантом 18-ї армії Південного фронту, начальником управління тилу — заступником командувача військ 9-ї, 43-ї та 19-ї армій із тилу. У серпні 1944 року — 1945 року — начальник управління тилу — заступник командувача військ 2-го Білоруського фронту із тилу.

Після німецько-радянської війни — начальник управління тилу — заступник командувача військ Прибалтійського військового округу із тилу.

Потім — у відставці. Помер у березні 1996 року.