Сантонський ярус
Система/ Період
|
Відділ/ Епоха
|
Ярус/ Вік
|
Вік (млн років)
|
Палеоген, P
|
Палеоцен, P1
|
Данський, P1d
|
молодше
|
Крейда, K
|
Верхня/Пізня, K2
|
Маастрихтський, K2m
|
66,0
|
72,1
|
Кампанський, K2km
|
72,1
|
83,6
|
Сантонський, K2s
|
83,6
|
86,3
|
Коньякський, K2k
|
86,3
|
89,8
|
Туронський, K2t
|
89,8
|
93,9
|
Сеноманський, K2c
|
93,9
|
100,5
|
Нижня/Рання, K1
|
Альбський, K1alb
|
100,5
|
~113,0
|
Аптський, K1apt
|
~113,0
|
~125,0
|
Баремський, K1br
|
~125,0
|
~129,4
|
Готерівський, K1g
|
~129,4
|
~132,9
|
Валанжинський, K1v
|
~132,9
|
~139,8
|
Беріаський, K1b
|
~139,8
|
~145,0
|
Юра, J
|
Верхня/Пізня, J3
|
Титонський, J3tt
|
древніше
|
Підрозділи Крейдової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1].
|
|
Сантонський вік і ярус, сантон (рос. сантонский ярус, сантон; англ. Santonian; нім. Santon) — четвертий знизу ярус верхнього відділу крейдової системи. Від лат. Santonia — Сантонія, давньоримська назва історичної області Сентонж у Франції.
Сантонський ярус має маркуючий горизонт — «губковий шар» із залишками морських губок — гексатинеплід, наступна за ним — «смугаста серія» — чергування опок і кремнистих сірих глин. Загальна потужність — до 20-30 м.
Примітки
Література
Посилання
|
|