Сальваторе народився у багатодітній сім'ї, яка займалась рибальським промислом на острові Сицилія. Його батько — Доменіко Скіллачі, мав віру, що син стане відомим футболістом й віддав хлопця з різною довжиною ніг до спортивного клубу «Амат Палермо». Коли у Сальваторе з'явилася реальна перспектива виступу за головну команду свого регіону — «Палермо», його батько віддав сина до клубу з сусідньої провінції Мессіна. Однойменна команда виступала у серії С2 й саме там 1982-го дебютував 18-річний нападник Скіллачі.
Наступного сезону 1983/1984 років «Мессіна» з першого місця у своїй лізі виходить до серії С1. Ще через рік сицилійська команда мала реальну можливість вийти до серії В, та на заваді став сусідній клуб — те саме «Палермо». Щоправда у ті часи Сальваторе не відзначався результативністю: у свій перший сезон він забив тільки три голи в 26 зустрічах, а у двох других — по чотири м'ячі.
У другу за рангом лігу «Мессіні» вдалося потрапити у розіграші 1985/1986 років. А однією із зірок тогочасної команди якраз того року став і нападник Скіллачі — він у 33 матчах забив 11 голів. І уже на цьому хлопець не спинився — у новій для команди серії В під керівництвом відомого тренера Зденека Земана він у сезоні 1987/1988 забив 13 голів, а наступного — став найкращим бомбардиром з 23 голами у 35 іграх.
Після того успішного року Сальваторе перейшов до «Ювентуса» й під керівництвом Діно Дзоффа у 30 іграх забив 15 голів. Злет Скіллачі не міг не помітити тренер збірної Адзельйо Вічіні й тепер уже він взяв хлопця на Чемпіонат світу як запасного нападника.
Свої виступи за збірну Скіллачі почав з останнього товариського матчу Італії напередодні чемпіонату світу проти швейцарців. Тоді Сальваторе продемонстрував не надто виразну гру й у підсумку не потрапив до основного складу головної команди Італії.
Та уже під час першого матчу головний тренер був змушений випустити Тото як джокера через те, що пара нападників стартового складу не могла забити гол у ворота збірної Австрії. Скіллачі став героєм матчу, оскільки забив вирішальний гол після пасу Джанлуки Віаллі. У другій грі з американцями Сальваторе знову вийшов на заміну й відіграв більше часу, але голу так і не забив.
Після того в усіх наступних матчах нападник постійно виходив у основі і не покидав поля без голу. Від Скіллачі «постраждали» і Чехословаччина, і Уругвай, і Ірландія, а наостанок ще Аргентина й Англія. Та гол у ворота південноамериканців не допоміг Італії потрапити до фіналу. Однак у грі за третє місце проти «зачинателів футболу» завдяки голу з пенальті Сальваторе Скіллачі італійці зайняли третє місце.
По завершенні чемпіонату світу в кар'єрі Тото настав спад. Після зміни тренера у «Ювентусі», приходу Роберто Баджо, Тото перестав забивати. Одного разу він побився із партнером по атаці, а згодом у пресі з'явилася інформація, що дружина Сальваторе Ріта йому зраджувала. Скіллачі розлучився з нею й перейшов до «Інтера», але на новому місці нападнику не довіряв тренер і давалася взнаки давня травма.
Відтак Тото зважився на кардинальну зміну обстановки — переїхав до Японії в клуб «Джубіло Івата». Тут Скіллачі пережив другу молодість: провів 78 матчів та забив 56 голів. Щоправда за збірну більше не грав і у 33 роки завершив футбольну кар'єру.
1995 року, після повернення додому, Тото став кавалером ордену Італії, він одружився і розлучився, а в середині 2000-х років брав участь в шоу «Безлюдний острів». Згодом брав участь у судових процесах над італійською мафією як свідок.
У січні 2022-го в Тото діагностували рак товстої кишки, він переніс дві операції. Помер 18 вересня 2024 року на 60-му році.[5]
