Рамон Магсайсай

Рамон Магсайсай
ісп. Ramon del Fierro Magsaysay
Народився	31 серпня 1907(1907-08-31)[2][4][3] Іба^d, Острівний уряд Філіппін, США
Помер	17 березня 1957(1957-03-17)[1][2][3] (49 років) Mount Manunggal^d, Balamban^d, Себу, Центральні Вісаї, Філіппіни ·авіаційна катастрофа
Поховання	Північне кладовище (Маніла)^d
Країна	Філіппіни
Діяльність	політик, інженер
Alma mater	Університет Хосе Рісаля^d
Учасник	Друга світова війна
Посада	Президент Філіппін^[d], міністр національної оборони Філіппін^d і член Палати представників Філіппін^d
Партія	Націоналістична партія^d і Ліберальна партія Філіппін^d (1953)
Конфесія	католицька церква
Батько	Exequiel Magsaysay^d[5]
Мати	Perfecta Quimson Magsaysay^d[5]
У шлюбі з	Лус Магсайсай^d
Діти	Ramon Magsaysay, Jr.^d
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Рамон дель Фієрро Магсайсай (ісп. Ramon del Fierro Magsaysay, 31 серпня 1907 — 17 березня 1957) — державний і політичний діяч Філіппін. Обіймав посаду президента країни з 1953 по 1957 рік.

Ім'я Рамона Магсайсая носить премія, часто звана азійським аналогом Нобелівської премії.

Біографія

Народився в місті Іба на острові Лусон, де став вчителем. Хоча більшість філіппінської політичної еліти було іспанського походження, Магсайсай належав до малайської меншості^[6]. Він отримав торговельну освіту в 1933 році і став генеральним менеджером транспортної компанії у Манілі. Під час Другої світової війни Рамон командував партизанським загоном на острові Лусон, потім був призначений військовим губернатором у своїй рідній провінції коли Сполучені Штати висадили десант на Філіппінах.

1 вересня 1950 року президент Ельпідіо Кіріно призначив Рамона міністром оборони країни (до 28 лютого 1953, потім 1 січня — 14 травня 1954 року). Хоча Магсайсай був лібералом, Націоналістична партія підтримала його на президентських виборах проти Кіріно в 1953 році. Магсайсай обіцяв реформи в кожному секторі філіппінського життя, він був дуже популярним серед населення за свою непідкупність і боротьбу з корупцією.

В області зовнішньої політики Магсайсай дотримувався проамериканського курсу і виступав проти поширення ідей комунізму в часи холодної війни. При ньому Філіппіни стали членом СЕАТО^[7]. Втім, з комуністичними повстанцями з Хукбалахапа він вів не тільки збройну боротьбу, але і переговори (через свого посланця Бенігно Акіно-молодшого).

До закінчення строку повноважень як президента Рамон Магсайсай загинув в авіакатастрофі^[8], його змінив на посаді віце-президент Карлос П. Гарсія.

Похований на Північному кладовищі в Манілі. Приблизно 2 мільйони людей відвідували державні похорони Магсасая 22 березня 1957 року^[9][10][11].

Примітки

1. Магсайсай Рамон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
5. Geni.com — 2006.
   d:Track:Q2621214
6. Mirokoto (8 листопада 2007). Ilocano Pride: Our Ilocano Presidents.
7. Ramon Magsaysay – president of Philippines.
8. Gleeck, Jr., Lewis E. (1993). The Third Philippine Republic: 1946–1972. Quezon City: New Day Publishers. с. 190. ISBN 971-10-0473-9.
9. Zaide, Gregorio F. (1984). Philippine History and Government. National Bookstore Printing Press.
10. Townsend, William Cameron (1952). Biography of President Lázaro Cárdenas.       See the SIL International Website at:   Establishing the Work in Mexico.
11. Carlos P. Romulo and Marvin M. Gray: The Magsaysay Story (The John Day Company, 1956, updated — with an additional chapter on Magsaysay's death — re-edition by Pocket Books, Special Student Edition, SP-18, December 1957)

Посилання

• Рамон Магсайсай на сайті britannica.com (англ.)