Ральф фон Гейгендорфф

Ральф фон Гейгендорфф
нім. Ralph von Heygendorff
Народився	15 серпня 1897(1897-08-15)[1]  Дрезден, Німецький Райх[1]
Помер	10 грудня 1953(1953-12-10)[1] (56 років)  Ремшайд, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Діяльність	військовослужбовець
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Золотий німецький хрест Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Штурмовий піхотний знак в сріблі Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами

Ральф фон Гейгендорфф (нім. Ralph von Heygendorff; 15 серпня 1897, Дрезден — 10 грудня 1953, Вермельскірхен) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

22 серпня 1914 року вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 листопада 1936 року — ад'ютант штабу 8-го армійського корпусу. З 1 листопада 1939 року — помічний військового аташе в Москві Ернста-Августа Кестрінга. З літа 1941 року — знову ад'ютант штабу 8-го армійського корпусу. З 16 липня 1942 року — командир 181-го піхотного полку 52-ї піхотної дивізії. З жовтня 1942 року — командир Східних легіонів, з лютого 1944 року — командир добровольчих частин при ОКВ. В лютому-березні 1944 року відповідав за створення Регулярної добровольчої дивізії. З 21 травня 1944 року — командир 162-ї тюркської добровольчої дивізії. 4 травня 1945 року взятий в полон. 5 грудня 1947 року звільнений.

Сім'я

18 серпня 1924 року одружився з Едіт фон Файліч. В пари народились 2 сини і дочка.^[2]

Звання

• Фанен-юнкер (22 серпня 1914)
• Фенріх портупеї (12 січня 1915)
• Фенріх шаблі (2 травня 1915)
• Лейтенант (16 квітня 1915)
• Оберлейтенант (1 квітня 1925)
• Гауптман (1 квітня 1931)
• Майор (1 березня 1936)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1939)
• Оберст (1 грудня 1940)
• Генерал-майор (1 червня 1943)
• Генерал-лейтенант (30 січня 1945)

Нагороди

Отримав численні нагороди, серед яких:

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
• Німецький хрест в золоті (30 квітня 1945)

Бібліографія

• Türkvölkische und Kaukasische Verbände im Kampf an Deutschlands Seite im Zweiten Weltkrieg.
• Der Nachrichtendienst der Infanterie. 1928.
• gemeinsam mit Otto Schroeder: Die sächsischen Freiwilligen-Truppen in Litauen 1919. In: Erinnerungsblätter deutscher Regimenter, Baensch Stiftung, 1933.
• Der Truppennachrichtendienst unter besonderer Berücksichtigung der Infanterie. Dritte Auflage, Berliner Verlag „Offene Worte“, 1935.
• Das Kommandobuch (mehrere Auflagen):
  • Band 1: Die Schützenkompanie, z. B. 16. Auflage, 1936; 24. Auflage, 1941.
  • Band 3 gemeinsam mit Carl Siwinna und Carl Boettcher: M.G. 1938.
  • Band 4 gemeinsam mit Carl Siwinna und Carl Boettcher: Die Artillerie. 1939.
  • Band 5 gemeinsam mit Carl Siwinna und Carl Boettcher: Schwerer Granatwerfer. 1939.
  • Band 6 gemeinsam mit Carl Siwinna und Carl Boettcher: Leichter Granatwerfer. 1939.
• Freiwillige aus den Völkern Osteuropas. In: Zeitschrift für Geopolitik, 24, 1953, S. 208 ff. und 25, 1954, S. 191.
• Vortrag vor dem Arbeitskreis Osteuropa des Süddeutscher Rundfunks: Die Zusammenarbeit militärischer Verbände verschiedener Nationalität: Erfahrungen mit den Ostverbänden im 2. Weltkrieg. 1953.

Література

• Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1956, S. 134.
• Ritterkreuz Archiv II/2010, Veit Scherzer, Ranis, Juni 2010, ISSN 1866-4709

Посилання

• Гейгендорфф з Велі Каюм-ханом.

Примітки

1. Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686
2. Family tree of Ralph von HEYGENDORFF. Geneanet (англ.). Процитовано 10 травня 2021.