Німеччина надавала СРСР кредит на 200 мільйонів рейхсмарок та взяла на себе зобов'язання поставити Радянському Союзу за цим кредитом верстати та інше фабричне обладнання, а також військову техніку; СРСР зобов'язався погасити кредит поставками сировини та продовольства.
Договір означав раптову зміну орієнтації зовнішньої політики СРСР на зближення з Німеччиною. Додатковий секретний договір розмежовував сфери впливу в країнах Балтії та Східній Європі.
Згідно з договором Радянський Союз погодився з 11 лютого 1940 р. до 11 лютого 1941 на додачу до обсягів, зазначених в торговельному договорі 1939 р., поставити товарів (нафти, сировини, борошна) на суму від 420 до 430 мільйонів рейхсмарок. У період з 11 лютого 1941 до 11 серпня 1941 Радянський Союз мав поставити до Німеччини на додачу до обсягів зазначених в торговельному договорі 1939 р. товарів на суму від 220 до 230 мільйонів рейхсмарок. Як оплату за радянські товари Німеччина мала поставити товари власного виробництва (військову техніку, верстати та технології, сировину).
10 червня 1940 р. Конвенція між СРСР і Німеччиною про порядок врегулювання прикордонних конфліктів і інцидентів.[3]
Виявився не довготривалим — лише через 6 місяців Німеччина напала на Радянський Союз. Продовжував та розширював попередні домовленості. Допоміг Німеччині витримати британську блокаду та накопичити ресурси перед початком війни з Радянським Союзом.
Примітки
↑Вісті ВУЦВК, 1929,
№ 23 (2516), 29 січня, с. 1. Вісті ВУЦВК, 1929,
№ 24 (2517), 30 січня, с. 1.
Nazi-Soviet Relations 1939 - 1941: Documents from the Archives of the German Foreign Office Paperback – June 10, 2003. Raymond James Sontag , James Stuart Beddie