Процес Паркса

Процес Паркса — пірометалургійний промисловий процес для відділення срібла зі свинцю під час виробництва злитків. Є прикладом рідинно-рідинної екстракції, переходу одного металу в інший у рідкій фазі.

Процес використовує дві властивості цинку в рідкому стані. Перший полягає в тому, що цинк не змішується зі свинцем, а інший полягає в тому, що срібло в 3000 разів більш розчинне в цинку, ніж у свинці. Коли цинк додається до рідкого свинцю, який містить срібло як домішку, срібло переважно мігрує в цинк. Оскільки цинк не змішується зі свинцем, він залишається в окремому шарі і легко видаляється. Розчин цинку та срібла потім нагрівають, поки цинк не випарується, залишаючи майже чисте срібло. Якщо золото присутнє в рідкому свинці, його також можна видалити та виділити за допомогою того самого процесу.^[1]

Процес був запатентований Олександром Парксом у 1850 році.^[2][3][4][5] У 1852 році Паркс отримав ще два патенти.^[6]

Процес Паркса не був прийнятий у Сполучених Штатах через низьке місцеве виробництво свинцю.^[7]

Список літератури

1. Pauling, Linus General Chemistry W.H.Freeman 1947 ed.
2. Tylecote, R. F (1992). A history of metallurgy. с. 158. ISBN 978-0-901462-88-6.
3. Percy, John (1870). The metallurgy of lead: Including desilverisation and cupellation. J.Murray. с. 148.
4. Office, Patent (1861). Patents for inventions. Abridgments of specifications. Patent Office. с. 177.
5. Patent Office, Great Britain (1867). Patents for inventions: Abridgments of specifications : Class.
6. Patent Office, Great Britain (1861). Patents for inventions: Abridgments of specifications : Class. Patent Office. с. 197.
7. Eurich, Ernst (December 1912). The Development of the Parkes Process in the United States. Bulletin of the American Institute of Mining Engineers. The American Institute of Mining Engineers (72): 1531—1540.