Олексій Попов народився у народився у спортивній сім'ї. Мама на той момент була членом збірної СРСР з легкої атлетики, а батько був членом збірної СРСР з важкої атлетики. Обоє — майстри спорту СРСР. Старший брат Андрій теж займався футболом[1].
Майбутній воротар ще в дитячому садку зібрав свою першу команду з футболу. Старший брат Попова займався футболом, і, побувавши у нього на тренуваннях, молодший брат також почав займатися цією грою. Майбутній воротар починав як польовий гравець, діяв в обороні, але в певний момент у його команди виникла проблема з воротарем і він вирішив себе спробувати в цьому амплуа.
Футбольна кар'єра
Вихованець запорізької СДЮШОР «Металург». Перший тренер — Микола Скрильник. Надалі покращував майстерність під керівництвом Равіля Шаріпова і Євгена Булгакова. 1995 року виграв два юнацьких чемпіонати України (для гравців 1980 і 1978 рр. н.)[2].
Після цього один з партнерів президента і спонсорів «Металургу» організував свій футзальний клуб, куди перейшло четверо молодих гравців «Металурга», включаючи Попова.
Футзальна кар'єра
У «Віннер Форд-Університет» воротар провів два сезони, після чого команду розформували і перед стартом сезону 1999/2000 Попов перейшов у «Запоріжкокс».
Після двох сезонів у складі запорізького клубу, воротар отримав пропозицію від київського «ІнтерКрАЗа», але її перебив донецький«Шахтар», до якого він і приєднався[6], підписавши контракт на 2 роки[1]. У складі «гірників» Попов виступав впродовж 2001—2005 рр., і за цей час по три рази вигравав чемпіонат і кубка України. 7 жовтня2002 року дебютував у Кубку УЄФА у матчі «Шахтар»-«Торніо»[7].
З 2005 року гравець московського«Динамо», куди його особисто запросив президент клубу Костянтин Єременко. В кінці 2005 року прийняв російське громадянство, щоб не вважатися там легіонером[8]. У складі динамівського клубу став шестиразовим чемпіоном і п'ятиразовим володарем кубка Росії та переможцем Кубка УЄФА з футзалу2006-07. У липні 2009 року продовжив контракт з «Динамо» ще на 4 роки[9].
Літом 2013 року перейшов у інший московський клуб «Діна»[10], але не потрапив в заявку клубу на новий чемпіонат через те, що став вважатися легіонером згідно з новим законом про ліміт на легіонерів[11]. Згодом Олексій був відправлений в оренду в «Єнакієвець», але РФС заблокував цей перехід через те, що Попов подав документи на зміну футбольного громадянства[12].
У березні 2014 року перейшов на правах оренди в азербайджанський «Араз»[13], з яким встиг виграти золоті нагороди чемпіонату і бронзу в Кубку УЄФА. Керівництво «Діни» чекало, щоб вирішилося питання з футбольним громадянством і його не визнавали легіонером або ж збільшили ліміт на легіонерів. Нічого з цього не відбулося і Попов, повернувшись з оренди, став п'ятим легіонером. Тренер москвичів Андрій Юдін вирішив, що з п'яти легіонерів команду має залишити саме Попов[14].
У серпні 2014 року уклав контракт з «Норільським нікелем»[15]. У сезоні 2014/15 з новою командою дійшов до фіналу Кубка Росії.
2017 року отримав наукову ступінь доктора філософії з фізичної культури і спорту (кандидат наук)[16].
25 травня 2018 року Попов офіційно оголосив про закінчення кар'єри[17].
Олексій Попов у першому матчі 1/2 фіналу Кубка Росії «Норільський нікель» — «Сінара». 16 січня 2018 року
Родина
1998 року під час відпочинку на морі познайомився з майбутньою дружиною Оленою. Одруження відбулося тоді, коли воротар виступав за донецький «Шахтар». У пари є син Максим, який народився 2009 року[25]. 2 липня 2019 року у сім'ї Попових народився ще один син[26].
Хобі
Любить подорожувати і відвідувати місця, що залишили слід в історії людства[27].
