PROFILBARU.COM

Попов Володимир Олександрович
Попов Володимир Олександрович
рос. Попов Владимир Александрович
Народився	9 (21) липня 1889; Москва, Російська імперія
Помер	20 липня 1968 (78 років); Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	актор, кіноактор, оператор-постановник
Заклад	Школа-студія МХАТ
Нагороди	;
IMDb	ID 0691365 і ID 0691364
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Попов Володимир.

Володимир Олександрович Попов (рос. Попов Владимир Александрович; 1889—1968) — радянський актор театру і кіно.

Біографія

Народився в 1889 році в Москві.

Працював у 1901—1904 роках хлопчиком у різних магазинах Москви.

У 1904—1907 роках навчався в Московській консерваторії (клас скрипки).

У 1908—1910 і 1911—1915 роках був співробітником МХТ (статист).

У 1910—1911 роках служив у Російській імператорській армії, але був звільнений через хворобу.

У 1915—1916 роках Попов — артист Московського Камерного театру.

У 1916 році був знову покликаний в армію й по 1918 рік перебував на Західному фронті в адміністративному відділі 14-ї інженерно-будівельної дружини.

Після Жовтневої революції продовжив свою акторську діяльність. У 1918—1924 роках був артистом 1-ї Студії МХТ, у 1924—1936 роках — 2-го МХАТу, в 1936—1968 роках — артист МХАТу СРСР імені М. Горького. Крім акторської, займався педагогічною діяльністю — викладав у Школі-студії імені В. І. Немировича-Данченка при МХАті СРСР імені М. Горького.

Помер у 1968 році в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі (ділянка 7, 4 ряд)^[2].

Родина

Дружина — Попова Наталія Іванівна (1904—1980), похована поряд із чоловіком^[3].

Нагороди та премії

заслужений артист РРФСР.
народний артист РРФСР (26.10.1948).
Сталінська премія другого ступеня (1951) — за театральну роботу в області звукового оформлення вистав МХАТу СРСР імені М. Горького).
орден «Знак Пошани» (26.10.1938).
орден Трудового Червоного Прапора (26.10.1948).
медаль "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. " (1946).
медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» (1948).

Творчість

Шведський посол, Борис Морозов та Олексій Михайлович. Кадр з фільму «Трьохсотліття царювання дому Романових».

Фільмографія

1913 — Трьохсотліття царювання дому Романових — цар Олексій Михайлович
1918 — Бал Господній — Наров
1926 — Випадок на млині — Петруха — син Герасима; Останній постріл — підрядник Янченко
1927 — Дон Дієго і Пелагея — сторож сільради; Дівчина з коробкою
1928 — Каторга — Черняк, наглядач
1929 — Чини та люди — Хрюкін
1933 — Маріонетки — білий генерал
1936 — Про дивацтва любові — масовик-витівник (немає в титрах); Безприданниця — Робінзон
1940 — Старий наїзник — офіціант
1941 — Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем — Іван Іванович Перерепенко — головна роль; Бойовий кінозбірник № 7 — Пітер Оберфорен — оптичний майстер
1949 — Щасливий рейс — Пал Палич — завгар — головна роль
1952 — Школа лихослів'я (фільм-спектакль) — сер Бенджамен Бекбайт
1953 — Анна Кареніна (фільм-спектакль) — Капітонич
1968 — Борсуки (фільм-спектакль) — 3-я серія — бородань
1969 — Єгор Буличов та інші (фільм-спектакль) — Гаврило трубач