PROFILBARU.COM

радикальні консерватори

традиціоналісти

праворадикали

Політичний спектр — це система для характеристики та класифікації різних політичних позицій по відношенню один до одного на декількох геометричних осях, що представляють незалежні політичні виміри^[1].

Політичний спектр зазвичай включає ліво-правий вимір, який початково відсилав до розташування місць у французькому парламенті під час Великої французької революції^[1]^[2]. Комунізм і соціалізм зазвичай розглядаються як ліві, консерватизм і фашизм — як праві ідеології. Лібералізм іноді розташовують зліва (соціал-лібералізм), іноді в центрі, а іноді справа.

Політологи часто відзначають, що одна ліво-права вісь є надто спрощеною та недостатньою для опису існуючих варіацій політичних переконань, і тому часто використовуються додаткові осі^[1]^[3]. Назви протилежних полюсів у дослідженнях можуть відрізнятися, але популярні двовимірні спектри зазвичай розбиті між економічними питаннями (у ліво-правому вимірі) та соціокультурними питаннями^[1]^[4].

Діаграма Нолана

Докладніше: Діаграма Нолана

У зв'язку з тим, що двомірна політична шкала («праві» та «ліві») не дозволяє достатньо коректно відобразити погляди як на роль держави в контролі житті суспільства, так і на роль держави в забезпеченні соціальної рівності, то використовуються також «політичний компас» (відзначає, поряд з віссю «ліві» — «праві», що відображає ставлення до економічних питань, розподіл на лібертарно та авторитарні суспільно-політичні переконання) чотиривимірна шкала, запропонована американським лібертаріанцем Девідом Ноланом в 1969 році^[5]^[6].

Див. також

Література

Норберто Боббіо. Правые и левые [Архівовано 20 грудня 2012 у Wayback Machine.] // Неприкосновенный запас, № 5, 2003.
Тарас Білоус. Чому Гітлер не був лівим: політичний спектр і науковий підхід [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Спільне. — 4 березня 2019.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Heywood, Andrew (2017). Political Ideologies: An Introduction (6th ed.). Basingstoke: Macmillan International Higher Education. pp. 14–17.
↑ Knapp, Andrew; Wright, Vincent (2006). "French political traditions in a changing context" // The Government and Politics of France (5 ed.). Taylor and Francis
↑ Fenna, Alan; Robbins, Jane; Summers, John (2013). Government Politics in Australia. Robbins, Jane., Summers, John. (10th ed.). Melbourne: Pearson Higher Education AU. pp. 126 f.
↑ Love, Nancy Sue (2006). Understanding Dogmas and Dreams (Second ed.). Washington, District of Columbia: CQ Press. p. 16.
↑ David F. Nolan — Libertarian. Архів оригіналу за 17 лютого 2003. Процитовано 17 лютого 2003.
↑ James W. Harris. Frequently Asked Questions ABOUT The World's Smallest Political Quiz. Архів оригіналу за 22 листопада 2002. Процитовано 22 листопада 2002.