До кінця Першої світової війни територія, де сьогодні знаходиться площа, забудована не була і використовувалася під ярмарки. Площу спроєктовано згідно з містобудівним планом 1923 року як вхід у нову на той час східну частину міста. Майдан утворився у 1927 році шляхом зведення двох симетрично розміщених монументальних будівель: Біржового палацу (нині Хорватський національний банк) роботи архітектора Віктора Ковачича (споруджений у 1923-1927 рр.)[1] та будинку архітектора Аладара Бараньяя, де раніше знаходилося Міністерство науки, освіти та спорту, а нині міститься Центральне державне управління у справах хорватів за кордоном.
Західну сторону площі утворюють чотириповерхові будинки, ряд яких формує вулицю Драшковича, а на розі з вулицею Юришича стоїть житлово-комерційно-діловий модерністський будинок архітектора Бели Ауера 1929 року. Поруч — будівля архітектора Павла Дойча з 1931 року. На північній стороні площі, на розі з Драшковичевою знаходиться діловий та житловий будинок «Янекович» архітектора Уго Ерліха з 1928 року. Далі низка будівель, які дають початок вулиці Мартича. Посеред площі проходить дорога та трамвайна лінія у напрямку площі Жертв фашизму.
1995 року площу прикрасили два великі трикутні фонтани (архітектор Михайло Краньц) — по одному перед Національним банком і будівлею управління з питань хорватів за кордоном.
Дотеперішні назви
Від часу побудови в 1928 році площа мала такі назви:[2]
