План був викладений в заяві британського уряду від 3 червня 1947 року. Згодом план Маунтбеттена був затверджений королем Великої БританіїГеоргом VI як закон про незалежність Індії.
Згідно з планом на місці Британської Індії створювалася держава індусів — Індійський Союз і мусульманська держава Пакистан, їм обом надавалися права британських домініонів. Частина територій була спочатку спірною. Тому питання про входження в одну зі створюваних держав Північно-Західної прикордонної провінції і Силхетського округу Асаму вирішувалося шляхом референдуму, Сінду — шляхом голосування в його законодавчому зборах. Для Пенджабу і Бенгалії питання вирішувалося шляхом роздільного голосування в Законодавчих зборах депутатів від округів з переважно мусульманським населенням і депутатами від округів з переважаючим індуським населенням. Кожному з індійських князівств надавалося право прийняти самостійне рішення про входження в одну з нових держав або ж право залишитися в колишньому статусі.
План Маунтбеттена і закладений в ньому поділ Пенджабу призвели до великого кровопролиття, в ході розділу Британської Індії загинуло понад 1 млн чоловік і понад 15 600 000 стали біженцями.
Indian Independence Act 1947 (c.30)(PDF). Original Statute from The UK Statute Law Database. Office of Public Sector Information, National Archives, UK. Процитовано 30 квітня 2010.
Indian Independence Act 1947 (c.30). Revised Statute from The UK Statute Law Database. Office of Public Sector Information, National Archives, UK. Процитовано 2 червня 2008.