Паризит-(Ce)[4] - мінерал групи паризиту, фтор-карбонат кальцію та церію.
Хімічна формула:
Зустрічається тільки у вигляді кристалів, які належать до тригональної або моноклінної псевдогексагональної системи і зазвичай мають форму гострих подвійних пірамід, що закінчуються базисними площинами; грані шестикутних пірамід горизонтально смугасті, а паралельно базовій площині — ідеальна спайність по базопінакоїду. Утворює щільні дрібнозернисті агрегати. Кристали мають коричневий колір або сірувато-жовтий, напівпрозорі. Твердість 4,5, питома вага 4,36. Світло, яке пройшло через кристал паризиту-(Ce), демонструє характерний спектр поглинання. Блиск скляний з перламутровим відливом на площинах спайності. Крихкий. Розчиняється в HCl.
Типовий гідротермальний мінерал родовищ, пов'язаних з лужними інтрузіями, де зустрічається разом з кальцитом і флюоритом.
Спочатку єдине відоме місце прояву цього мінералу було у відомій смарагдовій копальні в Музо в Колумбії, де він був знайдений Дж. Дж. Парісом, який знову відкрив і розробляв копальню на початку 19 століття; тут він асоціюється із смарагдом у бітумінозних вапняках крейдяного віку.
Знайдений також у карбонатитах, фенітах, найбільші скупчення в карбонатитових родов. рідкісноземельних руд спільно з баритом, кальцитом,флюоритом, бастнезитом, стронціанітом (Маунтін-Пасс, Каліфорнія, США). Інші знахідки: Лангесунд-фіорд (Норвегія), Куінсі (штат Массачусетс, США), копальні Мусо (Колумбія), Східні Саяни (Республіка Саха, РФ). В Україні є в Жовтневому масиві, Східне Приазов'я, Донецька область.
Збагачується аналогічно бастнезиту.
Аналоги та асоціації
Тісно пов'язаний із паризитом-(Ce) і вперше описаний як він же мінерал з нефелін-сієнітового району Какорток на півдні Гренландії. Йому було дано назву синхізит. Кристали ромбоедричні (на відміну від шестикутних; мають склад CeFCa(CO3)2 і питому вагу 2,90.
Асоціація: бастнезит, синхізит, кордиліт, анкіліт, кальцит, флюорит, кварц.
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 279. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
Посилання
Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). Parisite . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 20. Cambridge University Press. с. 825. (англ.)