Отомі (самоназва ніан ніу) — один з корінних народів Мексики. Був одним з войовничих в доколумбовій Центральній Месоамериці. Заснували власну протодержаву, яка згодом була підкорена ацтеками. У 1520-х роках перейшли на бік іспанських конкістадорів, яким допомагали завоювати сусідні держави. Натепер отомі мешкають переважно в центральних штатах Мексики. Народ отомі уславлено у творі «Дочка Монтесуми»Г. Гаґґарда.
Походження назви «отомі» не зовсім відомо. Деякі дослідники виводять його від слова мовою науа «отомітль» (Otomitl): від «otocac» — «той, хто ходить» і від «mitl» — стріла. Інші вчені — від слова на мові отомі «othomi»: від «otho» — «без» і від «mi» — «посадити» або «розташувати себе». Ще одна теорія розглядає походження назви від слова «тотомітль» (Totomitl) — «стріла, вкрита пір'ям» або «стрільці в птахів», «стріляючі з лука в птахів».
Самі себе отомі називають ніан ніу (Nanhu) — «ті, хто розмовляють ньюхею» (Nuju — « мова носового і піднебінного звуку»)", що, як і подібне у більшості місцевих племен, просто позначає слово «народ» або «люди цієї землі». «Nahnu» фонетично вимовляється як «nanu» і складається з двох слів: «na» позначає «слово» або «мова» і «nu» — «ніс». Таким чином «nanu» означає «слово, промовлене носовою звуком» або «мова, вимовляєма носовим звуком». У мові «Nahnu» міститься багато букв, вимовних носовою і піднебінним звуком.
Історія
Присутність поселень отомі археологами виявлено від узбережжя затоки біля мешкання ольмеків до Теотіуакана. Тривалий час вели кочовий спосіб життя. У VII ст. перейшли до осідлості.
Поселення отомі розташовувалися в долині річки Тула. Шілотепек став першим політичним центром отомі в цій долині. До 800 року отомі були витіснені міштеками з території Толука. У 873 році землі отомі були атаковані тольтеками на чолі із Мішкоатлем та Топільціном. З тих пір і до падіння Тули доля отомі була пов'язана з тольтеками. Останні силоміць відібрали в отомі їх головне місто Мамемхі або Мамен і влаштувалися в ньому.
У 1168 році різні племена, контрольовані Тольтекською імперією, змусили отомі переселитися в посушливий район долини Мескіталь, де вони встановили контакти з сусідніми племенами уастека і тотонакі. Отомі залишалися підвладними тольтекам до вторгнення наприкінці XII ст. чичимеків. Надалі отомі уклали союз з цими племенами. Після занепаду тольтеків у 1220-х роках, отомі засновують другу столицю — Шілотепек. Втім близько 1250 року переносять свою столицю до Шалтокан. Саме на XIII ст. приходить період піднесення потуги отомі в Мексиканській долині, зростання якої продовжилося у 1300-х роках. На 1319 рік отомі з Шалтокана стали фактичними гегемонами долини. Втім швидко стратили свою зверхність в ході протистояння з сусідними містами-державами — Коатлінча та Аскопоцалько.
Вже у 2-й пол. XIV ст. отомі з Отумби, Тепоцотлана, Тулансінго, Пауатлана, Папалоктікпака платили данину Тескоко, хоча володарі Тлашкали вважала їх великими вояками. Саме отомі — союзники Тлашкали — вдало протистояли армії Моктесуми II.
У 1399 році отомі з Шілотепека визнали владу ацтеків, ставши однією з найкращих військових частин ацтекської армії. Внаслідок загарбницьких дій Монесуми II частина отомі, які до того зберігали незалежність, були змушені рушити далі в вглиб території Уастека до кордону сучасних штатів Веракрус і Ідальго.
Отомі з Тлашкали стали першими, хто чинив опір іспанському вторгненню. За легендою, тлатаоні Тлашкали відправили отомі на бій із загоном Ернана Кортеса, розраховуючи на їхню репутацію хоробрих воїнів, а коли ті зазнали поразки, вирішив, що краще вступити в союз з іноземцями, ніж воювати з ними. Надалі військами отомі приєдналися до армії іспанців та Тлашкали. Під час загарбання іспанцями Ацтекської імперії отомі надали багато важливих послуг європейцям. Вождь однієї невеликої групи отомі, що пішла в свій час у Керетаро і підтримувала до прибуття іспанців хороші відносини з чичимеками, прийняв християнську віру, визнав своїм правителем короля Іспанії та переконав інших зробити те ж саме.
Після падіння Тенгочтітлана деякі групи отомі продовжують брати участь у підкоренні країни на стороні іспанців, засновуючи міста, такі як Толіман у 1532 році і Сан Луіс де ла Пас, де був підписаний мирний договір між чичимеками і отомі для забезпечення розподілу кукурудзи і м'яса. Втім у 1580-тих роках почалося повстання чичимекі, які іспанців та їх союзників отомі.
Після завершення підкорення Мексики отомі зберігали статус друзів іспанців, займали вигідні низинні землі, де займалися землеробством і скотарством. Така ситуація зберігалася аж до 1740-х років, коли неподалік почалися великі роботи з добування коштовних металів. З цього часу починається асиміляція отомі, особливо тих, хто знаходився в католицьких місіях та містах. Досі зберегти свою індивідуальність та мову зуміли лише групи у горах.
Багато отомі розмовляють двома мовами — рідною та іспанською. Останню вивчають в школі або подорожуючи і торгуючи своїми виробами. Рідна мова отомі належить до отомо-міштеко-сапотекської родини (отомангські мови), яка поділяється на 7 груп. До групи отомі відносять також мови масауа, паме, чичимеківв-хонас, матлацинкська, окуілтекська. Існує значна кількість діалектів мови отомі. Деякі лінгвісти відзначають, що діалектів мови отомі стільки, скільки поселень.
Населення
Сьогодні отомі мешкають у мексиканських штатах Ідальго, Мехіко, Пуебла, Керетаро, Гуанахуато, Тласкала (переважно область з містом Іштенко), Сан-Луїс Потосі. Демографічна ситуація знаходиться в непоганому стані — чисельність потроху зростає: якщо у 1992 році їх було близько 300 тис. осіб, то у 2010 році — бл. 650 тис.
Господарство
Традиційними є ручне підсічно-вогневе та орне поливне землеробство. У отомі кукурудза була і є основною культурою, яка заслужила різні подячні назви для кожної її частини. Досі використовують традиційний коа (coa), рослину у формі палиці зі сплющеним кінцем з одного боку і з загостреним — з іншого. Коа з металевими наконечниками з двох сторін використовують як сапу, мотику, серпи, косу, сокиру й лопату, втім найчастіше коа використовується на кшталт мачете.
Після очищення полів, садять насіння, кидаючи їх в зроблені коа отвори в землі. Пласким кінцем коа підгортають маленькі рослини, зміцнюючи ґрунт навколо них. За кукурудзою стежать потім весь сезон дощів і збирають урожай десь в жовтні. Стебла залишають в полі, щоб вони засохли, а потім їх збирають для використання як корм для худоби і як дрова. Зерна кукурудзи розсипають для просушки, відлущують оболонку, яку використовують для приготування тамала.
Тварин зрідка розводять і тримають для споживання в їжу, виняток становлять свині, вівці або індички, яких тримають для важливих церемоній. Отомі чудові бджолярі.
Сьогодні поширена робота за наймом на плантаціях і в промисловості. Традиційні ремесла у отомі — гончарство, візерункове ручне ткацтво, плетіння, різьблення по дереву, вироблення шкіри, виробництво кам'яних метатлей для розмелювання кукурудзи.
Оселі
Традиційно отомі зводили свої будинки з очерету. Зараз все частіше вони бувають з кам'яними стінами і покрівлею, складеної з листя кактуса магей, а також з адоба (необпаленої цегли). Все більше будинків в даний час оформляють у стилі метисів, додаючи такі елементи як покрівельні рифлені листи. Отомі також зводять темаскаль (парову лазню), яка являє собою напівпідземну і повітрянепроникну споруду.
Меблі складаються переважно з петате, на чому сплять, і з декількох маленьких стільців (стільці дитячого розміру, навіть якщо призначені для дорослих); раніше використовувалися і невеликі лавки зроблені у формі звірів — їх і зараз майструють, але переважно на продаж. Діти, майже скрізь у суспільстві отомі, сплять в гамаках.
Родина
Традиційна сім'я — велика і розширена, поширюється мала. Шлюб патрілокальний, нині зустрічається все частіше неолокальний. Рахунок спорідненості патрилінійний. Практикується тимчасова матрилокальність шлюбу, відпрацювання за наречену, умикання. Зберігаються локалізовані патрілініджі, ділення селищ на дві половини (мате), кожна з яких ділиться на дві секції; з секціями поєднуються суспільна і релігійна традиційна ієрархія посадових осіб громади (майордомів).
Одяг
Чоловіки носять білі широкі штани, червоні широкі пояси, короткі білі сорочки навипуск з вишивкою по коміру, сандалі, серапе з геометричним орнаментом і бахромою по краю, на грудях — ткані сумочки з візерунком, біля пояса — шкіряні. Жіночий одяг складається з вовняної запашної спідниці з тканин до 5 м завдовжки або зшиті в складку і підперезані візерунковим поясом, білі візерункові уіпілі, накидки-серапе в біло-чорну смужку до щиколоток, срібні сережки, намиста, в косах — кольорові вовняні нитки; іноді верхня частина тулуба оголена.
Вірування
Більшість отомі сповідує католицизм. Втім залишаються в силі традиційні вірування. В народі пам'ятають про головного бога отомі-поган Отонтекутлі — божества вогню і жертвопринесень.
Зберігаються культи печер, гір, боги дощу, хрестів, нагуалізм, шаманізм, доіспанський місячний календар, міфологія і багатий фольклор. Надзвичайно важливу роль у ритуалах отомі грають вирізані з священної паперу (з лубу фікуса) фігурки давніх божеств (амате), які уособлюють дух рослин, тварин і природних сил. Дотепер є ключовим елементом шаманських ритуалів отомі. Наприкінці 1990-х років амате стали купувати митці з усієї Мексики і зараз вже він став світовим надбанням. Існує звичай періодичного руйнування і споруди каплиць, в яких відправляється культ стародавніх богів.
Шамани отомі живуть в горах на сході штату Ідальго і оточуючих його сусідніх штатів Мексики. Отомі високогір'я штатів Ідальго і Керетаро знають про шаманські практики і в їх спільнотах є практикуючі шамани. Ці шамани ворожать за допомогою курильниці, свічок, лозин або кристала.
З християнських святих, крім Діви Марії, особливо шанується святий Онуфрій — покровитель оленів.
Кухня
Основні страви готовлять з кукурудзи. Її часто їдять свіжою, іноді з майонезом, з тертим сиром і чилі, або з неї готують коржі тортилья, тамал і атоле, кашку з додаванням для смаку ягід чорної смородини, арахісом або шоколадом. Однією з улюблених страв є смажені хробачки, що мешкають в середині магея. Вживаються також плоди кактуса нопал. Квіти «flor de queme» готують з яйцями і томатним супом, на смак вони нагадує шинку. Споживають також гриби, равликів, мурах, ящірок, байбаків, опоссумів.
Зі збродженого соку магея роблять напій пульке, з ферментованого пульке — агуаміель. Втім напій сеї більш популярний в отомі.
Джерела
Manrique, Leonardo in Handbook of Middle American Indians: Ethnology Part II, General Editor Robert Wauchope, London, University of Texas Press, 1969
Galinier, Jacques, Pueblos de la Sierra Madre: Etnografia de la Comunidad Otomi, Mexico City, Instituto Nacional Indigenista, 1987
Cajero, Mateo Velázquez (2009): Historia de los Otomíes en Ixtenco, San Juan Ixtenco, Tlaxcala, México. (segunda Edición)
Dow, James W. (2004). Otomi (Nahnu) Shamanism (Mexico). In Shamanism: An Encyclopedia of World Beliefs, Practices, and Culture. Edited by Eva Jane Neumann Fridman and Mariko Namba Walter. Pp 435–439. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Отомі