Об'єкт 139

Об'єкт 139
Тип	середній танк
Походження	СРСР
Історія виробництва
Розробник	Завод №183
Розроблено	з 1955 по 1959
Виробник	Завод №183
Виготовлення	1956
Виготовлена кількість	3
Характеристики
Вага	36,6 т
Довжина	8,855 м (з гарматою)
Ширина	3,27 м
Висота	2,4 м
Екіпаж	4
Броня	сталева
Головне озброєння	нарізна гармата 100-мм 2А24
Другорядне озброєння	1 х 14,5-мм КПВТ 2 х 7,62-мм СГМТ
Двигун	дизельний двигун В-54Г 520
Підвіска	торсіонна
Дорожній просвіт	425 мм
Операційна дальність	440 км
Швидкість	дорога — 50 км/год

Об'єкт 139 — радянський дослідний середній танк. Розроблено в Нижньому Тагілі в конструкторському бюро Заводу №183. Серійно не випускався.

Історія створення

Середній танк «Об'єкт 139» розроблявся як глибока модернізована версія танка Т-54. У разі прийняття на озброєння танк повинен був отримати найменування Т—54М. Роботи велися в Нижнетагільскому конструкторському бюро Заводу №183 на підставі постанови Ради міністрів СРСР №347—205 від 24 лютого 1955 року. Головним конструктором проекту був призначений Л.Н. Карцев. У лютому 1956 року були зібрані три дослідні зразки машини і були відправлені на заводські випробування. У грудні 1956 випробування були закінчені і машини були передані замовнику на полігонно-військові випробування. Під час випробувань були виявлені серйозні зауваження. За результатами випробувань, два дослідні зразки були доопрацьовані і лютому 1959 року відправлені на повторні випробування. Випробування були не пройдені внаслідок роздуття ствола гармати. В результаті танк «Об'єкт 139» на озброєння прийнятий не був. Основною причиною відмови від постановки в серійне виробництво була складність відпрацювання конструкції нової гармати і боєприпасів до неї. В результаті, «Об'єкт 139» серійно не вироблявся, як і інші танки, озброєні гарматою Д—54ТС (Об'єкт 140, Об'єкт 430, Об'єкт 165). Деякий час по тому, конструкційні рішення ходової частини, а також прилади спостереження були використані при створенні танка Т-55. У зв'язку з тим, що «Об'єкт 139» не був прийнятий на озброєння, позначення Т—54М було присвоєно в 1970-і модернізованим Т-54^[1][2].

Опис конструкції

Озброєння

Основним кроком вперед «Об'єкту 139» в порівнянні з Т-54 мало стати нове озброєння. Основною гарматою машини була 100-мм гармата Д-54ТС (Індекс ГРАУ — 2А24). Гармата забезпечувала дальність прямого пострілу бронебійним снарядом 1200 метрів. Початкова швидкість БС становила 1015 м/с, а осколково-фугасного снаряда 940 м/с при дульной енергії 847 тм. Боєкомплект становив 50 пострілів^[3].

Додатково в «Об'єкті 139» було встановлено 14,5 мм зенітний кулемет КПВТ з боєкомплектом в 200 патронів. Крім того було встановлено 7,62 мм курсової кулемет СГМТ. Ще один кулемет СГМТ був спарений з гарматою. Загальний боєкомплект 7,62 мм кулеметів становив 3500 патронів^[3].

Прилади спостереження і зв'язку

Націлювання гармати здійснювалося за допомогою прицілу ТШ—2. Для умов поганої видимості або нічного часу був нічний приціл ТПН—1. Для управління машиною вночі у механіка-водія також був встановлений нічний прилад спостереження ТВН—1. Зв'язок екіпажу машини з командуванням здійснювалося через радіостанцію 10—РТ—26^[1][3].

Ходова частина

Ходова частина танка «Об'єкт 139» мала нові полегшені опорні котки, а також змінені провідні колеса^[1].

Примітки

1. А.В. Карпенко, На пути ко второму поколению советских послевоенных танков, стр.14
2. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. — № 1. — С. 59.
3. А.В. Карпенко, На пути ко второму поколению советских послевоенных танков, стр.15

Література

• Карпенко А. В. Опытный средний танк Т-54М («Объект 139») // Бастион : военно-технический сборник. — Санкт-Петербург. — № 5. — С. 14,15.(рос.)
• М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2009. — № 8. — С. 56.(рос.)
• М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. — № 8. — С. 60.(рос.)