Ніколаєв Юрій Олександрович

Ніколаєв Юрій Олександрович
рос. Юрий Александрович Николаев
Дата народження	16 грудня 1948(1948-12-16) (76 років)
Місце народження	Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Професія	актор, кіноактор, ведучий, виробник, телеведучий, телепродюсер, радіоведучий
Нагороди
IMDb	ID 0631845
nikolaevtv.ru
Ніколаєв Юрій Олександрович у Вікісховищі

Юрій Олександрович Ніколаєв (нар. 16 грудня 1948, Кишинів) — радянський і російський теле — і радіоведучий, актор та пропагандист. Народний артист Російської Федерації.

Біографія

Народився 16 грудня 1948 року в Молдавській РСР, у місті Кишиневі.

Мати — Валентина Гнатівна була капітаном КДБ, а батько — Олександр Сильвестрович Ніколаєв — полковником МВС, був нагороджений багатьма орденами і медалями^[1][2]. Його дід був репресований, переїхав жити до Канади, про що Юрій дізнався вже будучи дорослим^[3] Є сестра Тетяна^[4].

У шкільні роки відвідував театральний гурток і грав дитячі ролі на кишинівському телебаченні

У 1965 році закінчив школу і вступив до ГІТІСу^[5], який закінчив п'ять років по тому за фахом «Актор театру і кіно». З 1970 по 1975 роки працював у Московському театрі ім. О. С. Пушкіна. З 1973 по 1975 роки позаштатно працював на телебаченні. З 1975 року — в штаті центрального телебачення Держтелерадіо СРСР у відділі дикторів. Перша передача, яку вів Юрій Ніколаєв, називалася «Вперед, хлопці!»^[6].

1991 рік

З 1975 по 1991 рік — постійний ведучий щотижневої музичної програми «Ранкова пошта», однієї з найпопулярніших передач радянського телебачення. Нетривалий час був ведучим новинних програм центрального телебачення Держтелерадіо СРСР. Вів також популярні музичні програми: «Блакитний вогник», «Пісня року», фестивалі пісні з Юрмали, дитячі передачі «На добраніч, малюки!» та інші.

У 1991 році створює телевізійну продюсерську фірму «ЮНІКС» («Юрій Ніколаєв Студія»), що випускає щотижневу програму «Ранкова зірка». Був беззмінним ведучим цієї передачі з 1991 по 2003 рік. З березня 1995 року — один з продюсерів розважальної програми «Вгадай мелодію!».

Наприкінці 1995 року виступив одним із засновників творчого об'єднання «Квінт». З лютого 1996 року — генеральний продюсер Московської телекомпанії і художній керівник Московського телеканалу^[7] (до лютого 1997 року).

У 1996 році Юрій Ніколаєв придумав і втілив на екрані першу національну премію дитячої творчості «Покликання». У червні 1996 року, під час передвиборної молодіжної кампанії «Голосуй, або програєш» за переобрання Президента РФ, разом з Якубовичем здійснив «Концертно-пізнавальний переліт „Єльцин — наш Президент!“».

З лютого 1997 року він ведучий відновленої музичної програми «Ранкова пошта». З 2003 по 2008 рік працював на телеканалі «Росія». У 2003—2005 роках вів програму про російську освіту «Велика перерва», а в 2006—2008 роках був ведучим телевізійних шоу «Танці на льоду» (2 сезони) і «Танці з зірками» (3 сезони) на цьому ж каналі.

Восени 2009 року повернувся на «Перший канал». З 6 вересня 2009 по 25 вересня 2016 року — ведучий шоу «Надбання республіки»^[8]. З 2 вересня 2013 року по 2014 рік вів телепрограму «В наш час». З 9 липня 2017 року — ведучий ранкової програми «Чесне слово»^[9] Також періодично веде на даному каналі святкові концерти.

Особисте життя

• Перша дружина — однокурсниця Галина^[4].
• Друга дружина з 5 квітня 1975 року^[6] — Елеонора Олександрівна Ніколаєва (до шлюбу Гравіс^[10], нар.. 28 листопада 1951), сестра його друга актора Рональда Гравіса (1943—2006)^[11][10], донька джазового музиканта Олександра Гравіса, який грав на контрабасі в оркестрі Олега Лундстрема, і перекладачки англійської мови Кіри Петрівни. Познайомилися, коли Юрію було 18, а Елеонорі 14 років^[6][4]. За фахом економістка, закінчила Московський фінансовий інститут^[12] (фінансовий директор АТ «Юнікс»).

Дітей у Юрія Ніколаєва немає^[13].

У книзі «Влад Лістьєв. Упереджений реквієм» розказано, що пара була дуже близька з родиною Владислава Лістьєва незадовго до вбивства останнього^[14].

Телебачення

• «Вперед, хлопці!»^[6]
• «Ранкова пошта» (1975—1991, 1997—1999)^[15]
• «Блакитний вогник»
• «Пісня року» (1985)
• «На добраніч малюки!»
• Фестивалі пісні з Юрмали
• «Ранкова зірка» (1991—2003)^[16]
• «Велика перерва» (2003—2005)^[17]
• «Дитяче Євробачення 2005» — коментатор^[18]
• «Танці з зірками» (2006—2008, три сезони, з Анастасією Заворотнюк)^[19]
• «Танці на льоду» (2006—2007, два сезони, з Анастасією Заворотнюк)^[20]
• «Надбання республіки» (2009—2016, з Дмитром Шепелєвим)^[21][22]
• «У наш час!» (2013—2014, з Ангеліною Вовк і Тетяною Ведєнєєвою)^[23]
• «Чесне слово» (з 9 липня 2017 року)^[24]

Нагороди та почесні звання

Нагородження орденом Пошани.

Москва, Кремль, 21 травня 2015 року

• Член Спілки журналістів Російської Федерації
• Член редакційної ради журналу «Ведмідь».
• Член Московського Англійського клубу^[1].
• З 1997 року — член опікунської Ради «ЮНЕСКО»^[1].
• Двічі лауреат премії Спілки журналістів Росії (1992, 1996 рр.)^[1].
• Заслужений артист Російської Федерації (13 вересня 1994 рік) — за заслуги в галузі мистецтва ^[25].
• Народний артист Російської Федерації (18 грудня 1998 року)^[26].
• З 2007 року — член Академії Російського телебачення^[1].
• Орден Дружби (9 травня 2007 року) — за заслуги у сфері культури, друку, телерадіомовлення і багаторічну плідну працю^[27].
• Орден Пошани (14 січня 2014 року) — за великі заслуги в розвитку вітчизняного телебачення, радіомовлення, преси та багаторічну плідну діяльність^[28].
• 8 червня 2018 року отримав спеціальний приз Премії Муз-ТВ 2018 «За внесок в життя»^[29].
• Почесна грамота Президента Російської Федерації (25 вересня 2018 року)^[30]

Факти

• Увечері 2 червня 1978 року Юрій Ніколаєв читав програму телепередач радянського телебачення в стані алкогольного сп'яніння^[31]. Незважаючи на перспективу найжорсткіших наслідків для Ніколаєва, глава Держтелерадіо СРСР Сергій Лапін вирішив: «Строго покарати, але на телебаченні залишити».
• Підтримує прийняття закону, який забороняє пропаганду гомосексуальності^[32].
• У 2015 році виконав пісню «Острів Юрій» на слова свого тезки і однофамільця Юрія Ніколаєва, батька Ігоря Ніколаєва. Музику до пісні написав Ігор Ніколаєв.

Захоплення

Серед хобі: гірські лижі, великий теніс, гра на більярді, пілотування спортивного літака, залучив до цього і свого друга Леоніда Якубовича^[33].

Фільмографія

• 1971 — «Великі перегони» — Ігор Шилов
• 1972 — «Дівчина з камери № 25»
• 1972 — «Льоди йдуть в океан (телеспектакль)» — Костя Байкін
• 1976 — «Дресирувальники»
• 1977 — «Ходіння по муках» — Шаригін
• 1981 — «Таємниця, відома всім» — Юрій Миколайович (камео)
• 1982 — «З кішки все і почалося» — тато Юри, артист
• 1984 — «Перш, ніж розлучитися»
• 1986 — «Як стати зіркою»
• 2009 — «Аннушка» — камео

Примітки

1. Юрий Александрович Николаев. Биографическая справка [Архівовано 25 листопада 2009 у Wayback Machine.].(рос.)
2. Юрий Николаев: «Людей — „Подсвечников“ в храме уже нет» [Архівовано 9 лютого 2011 у Wayback Machine.](рос.)
3. Телеведущий Юрий Николаев. «Самая большая беда телевидения — дилетантизм» — Новые Известия^{[недоступне посилання з квітня 2019]}.(рос.)
4. Юрий Николаев не стал отцом из-за грехов молодости | Собеседник.ру [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
5. ТВ [Архівовано 12 березня 2011 у Wayback Machine.].(рос.)
6. Элеонора Николаева: «Николаев так воспитан — считает, мужчине негоже стонать и жаловаться»| Интервью | Звёзды | Tele.ru> [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
7. Перемены на Московском телеканале. Московский телеканал готов бороться со званием аутсайдера. Коммерсантъ. 8 червня 1996. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
8. До свидания, «Две звезды». Известия. 26 серпня 2009. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
9. Первый канал запускает новое шоу с Юрием Николаевым. ТАСС. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)(рос.)
10. Юрий Николаев: «То, что у нас с Леной нет детей, — наша большая беда» стр.7 — 7Дней.ру [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
11. Рональд Гравис [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
12. Николаева Элеонора Александровна — финансовый директор АОЗТ «ЮНИКС» [Архівовано 8 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
13. Почему у Юрия Николаева нет детей. Дни.ру. 25 листопада 2013. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018. (рос.)
14. Влад Листьев — чужой среди своих // KP.RU [Архівовано 7 квітня 2012 у Wayback Machine.].(рос.)
15. Гори, гори, его звезда! Юрий НИКОЛАЕВ: «Сейчас много групп, солистов, да и вообще музыки, которая, по сути, одна и та же, во всяком случае, отличить «Белок» от «Стрелок» весьма трудно, а раньше каждая песня Шульженко или Бернеса — это была новелла, сюжет, судьба, философия». Бульвар Гордона. 11 жовтня 2011. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
16. «Утренняя звезда»: как все начиналось. Радио Дача. 21 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
17. Юрий Николаев: «Никогда не думал, что попаду на телевидение». Лениздат. 16 грудня 2008. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
18. Победители детского «Евровидения» мечтают спеть с Басковым. Правда.ру. 6 червня 2006. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
19. «Танцы со звездами-2»: Оксана Федорова была самой красивой, а Настя Мельникова — самой заводной. Канал «Россия» приступил к съемкам нового сезона популярного шоу. Комсомольская правда. 25 жовтня 2006. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
20. «Танцы на льду» закончились странным образом. Утро.ру. 16 жовтня 2006. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
21. Шоу «ДОстояние РЕспублики»: Юрий Николаев и Дмитрий Шепелев поют в электричках. На Первом запускается новый музыкальный проект. Комсомольская правда. 5 вересня 2009. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
22. Дмитрий Шепелев остался без работы. Шоу «ДОстояние РЕспублики» закрыли, а новых проектов телеведущему пока не предлагают. Комсомольская правда. 8 червня 2016. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
23. СЕЗОН ОХОТЫ. The New Times. 11 вересня 2013. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
24. Юрий Николаев: «На ТВ много мишуры, но оно стало лучше». Собеседник. 20 липня 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
25. Указ Президента Российской Федерации от 13 сентября 1994 года № 1895 «О присвоении почетных званий Российской Федерации творческим работникам Российской государственной телерадиокомпании „Останкино“» [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
26. Указ Президента Российской Федерации от 18 декабря 1998 года № 1602 «О присвоении почётного звания „Народный артист Российской Федерации“ Николаеву Ю. А.» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
27. Указ Президента Российской Федерации от 9 мая 2007 года № 605 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
28. Указ Президента Российской Федерации от 14 января 2014 года № 18 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 19 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
29. Сообщение о награждении на сайте премии [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
30. Распоряжение Президента РФ от 25.09.2018 № 284-рп «О поощрении» [Архівовано 25 вересня 2018 у Wayback Machine.].(рос.)
31. «Я вышел в прямой эфир в невменяемом состоянии»: откровения Юрия Николаева [Архівовано 30 вересня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
32. Юрий Николаев: я «за» закон о пропаганде гомосексуализма. Тем более, я давно в шоу-бизнесе представляю меньшинство [Архівовано 27 березня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
33. 7DN.RU / Светская хроника / Леонид Якубович: «По профессии я — хороший…»

Посилання

• Відомі персони Росії. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Юрій Ніколаєв [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Миколаїв знову з Настею. (рос.)
• Ехо Москви: Юрій Ніколаєв [Архівовано 27 листопада 2007 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Юрій Миколаїв peoples.ru [Архівовано 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Юрій Ніколаєв на сайті Першого каналу [Архівовано 1 листопада 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Організація виступів [Архівовано 10 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Інтерв'ю програмі «Майстри»: текст, аудіо, відео (автор проекту Діана Берлін) — 3 лютого 2010 року (рос.)