Нелісон «Нік» Андерсон (англ.Nelison “Nick” Anderson; нар.20 січня1968, Чикаго, Іллінойс, США) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиціях легкого форварда і атакувального захисника за декілька команд НБА.
Ігрова кар'єра
На університетському рівні грав за команду Іллінойс (1987—1989). 1989 року допоміг команді дійти до Фіналу чотирьох турніру NCAA. Партнерами Андерсона в команді були майбутні гравці НБА — Кендалл Гілл, Стівен Бардо, Кенні Беттл та Маркус Ліберті.
Того ж року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 11-м номером командою «Орландо Меджик». Професійну кар'єру розпочав 1989 року виступами за тих же «Орландо Меджик», захищав кольори команди з Орландо протягом наступних 10 сезонів. Оскільки в рік драфту Андерсона «Орландо» була командою розширення НБА, то він став першим задрафтованим гравцем клубу в його історії. Оскільки команда була молода, то кілька перших сезонів закінчувала з однією з найгірших статистик в лізі, що дозволяло їй високо обирати на наступних драфтах. Так 1990 року було обрано Деніса Скотта, 1992 року — Шакіла О'Ніла, а 1993 — Кріса Веббера, якого було обміняно на Пенні Гардевея. У перших сезонах Андерсон був першою атакувальною опцією команди. Однак з кожним роком рівень таланту в команді ріс і відповідно його роль падала. 23 квітня 1993 року Андерсон провів найрезультативніший матч у кар'єрі, набравши 50 очок проти «Нью-Джерсі Нетс».[1] У сезоні 1994—1995 був лідером команди за кількістю забитих триочкових кидків, влучивши 179 разів. Допоміг команді стати першою сіяною в Східній конференції та дійти до фіналу НБА. Там «Орландо» зустрівся з діючим чемпіоном «Х'юстон Рокетс» та поступився в чотирьох матчах. Сам Андерсон запам'ятався у фінальній серії кількома важливими промахами з лінії штрафних кидків.
У наступному сезоні дійшов з командою до фіналу Східної конференції, де «Орландо» поступився «Чикаго Буллз». З кожним наступним роком статистика Андерсона поступово погіршувалася, а через проблеми з виконанням штрафних кидків, його почали замінювати на вирішальні хвилини матчів. Втім він залишив клуб як його найкращий бомбардир в історії.
