Був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою та орденом святого Георгія IV ступеня (за бій 28 травня1916 р.). Останнє звання у російській армії — полковник.
У 1917 р. — командир кінної батареї 12-ї Кавалерійської дивізії, яку 12 грудня1917 р. українізував. З 29 квітня1918 р. — командир Української гарматної бригади, що формувалась на Київщині. З 24 липня1918 р. служив у 4-му Київському корпусі Армії Української Держави. З 26 лютого1919 р. завідувач артилерійської частини штабу Східного фронту Дієвої армії УНР.
На еміграції жив у Польщі. Подальша доля невідома.
Вшанування пам'яті
28 травня2011 року у мікрорайоні Оболонь було відкрито пам'ятник «Старшинам Армії УНР — уродженцям Києва». Пам'ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Серед іншого вигравіруване й ім'я Валентина Насоніва.
Шабанов В. М. Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. (Биобиблиографический справочник). — М.: Русскій міръ, 2004. — С. 657. — 3000 экз. — ISBN 5-89577-059-2. (рус.)
Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!