Накидка буффало — це вироблена шкура буйвола, із залишеним волоссям. Вони використовувались як ковдри, сідла чи як торговельні предмети корінними американцями, які населяли Внутрішні низовини.[1] На деяких були намальовані піктограмами або підрахунки зими, які зображують важливі події, такі як епідемії, голод та битви.[2]
З 1840-х до 1870-х років великий попит на накидки у комерційних центрах Монреаля, Нью-Йорка, Сент-Пола та Сент-Луїса був основним фактором, що призвів до майже зникнення виду. Накидки використовувались як ковдри та прокладки у екіпажах та санях, і з них виготовляли шуби з буффало.[3]
Тільки шкури, вироблені взимку в період з листопада по березень, коли хутро було велике, підходили для накидок буйволів.[4] Літні шкури використовувались для виготовлення покриттів для тіпі та мокасин і не мали великої цінності для торговців.[5][1]
Галерея
Вождь Великий Лось, написаний Джорджем Кетліном у 1832 році у форті Лівенворт.
Портрет Карла Бодмера, що одягнений в бісерний халат, на початку 1840-х.