Міський палац культури імені Гната Хоткевича — комунальний культурно-освітній центр, розташований у Львові на вулиці Кушевича, 1[1]. Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1613-м[2].
Історія
Ідея створити Палац культури виникла після протесту робітників 1924 року. Вони не мали місця для своїх зібрань і дозвілля. З місцевого бюджету коштів на проєкт не виділили, тож ентузіасти збирали гроші самі. Впродовж 10 років на будівництво виділяли 1 % від щомісячної платні. Так назбирали 50 тисяч злотих і оголосили конкурс проєктів для втілення своєї мрії. Переможцями стали відомі архітектори Тадеуш Врубель та Леопольд Карасінський.
Першу цеглину Палацу заклали у 1933 році. Будівництвом займалися безпосередньо робітники, додатково дозбируючи кошти. Вони працювали на вихідних, ввечері та вночі. У вересні 1933 року будівлю завершили. І вже за рік у листопаді 1934 року Дім робітників громади міста Львова урочисто відчинив свої двері.
16—17 травня 1936 року в приміщенні тогочасного клубу спілки працівників комунальних служб міста Львова відбувався так званий антифашистський конгрес діячів культури Західної України, Західної Білорусі й Польщі[3], що перебували під впливом лівих політичних сил — КПЗУ та КПП. 1956 року цю подію було відзначено меморіальною таблицею, яку встановили біля центрального входу до будинку[4]. На початку 1990-х років демонтована.
У міжвоєнний період в приміщенні тодішнього клубу діяли звуковий кінотеатр «Світовид»[5][6] та управа третьої міської дільниці[7]. Під час німецької окупації тут певний час функціонував юденрат — орган управління єврейської громади у львівському гетто[8].
У 1946 році вулиця, де розташовувався робітничий клуб, була перейменована на Клубну. В цьому приміщенні після другої світової війни розмістився клуб Львівського трамвайно-тролейбусного управління (клуб «трамвайників»). Пізніше клуб перейменували на Палац культури працівників місцевої промисловості комунально-побутових підприємств імені Героя Радянського Союзу М. І. Кузнецова[3]. У 1993 році міський палац культури перейменований на честь Гната Хоткевича. Ця назва збереглася й понині.
В палаці культури працює понад 20 творчих колективів із загальною чисельністю понад тисячу постійних учасників. П'ять колективів мають почесне звання «Народний» і «Зразковий».
2018 року львівські архітектори організації «Urbanideas» напрацювали проєкт облаштування багатофункціонального громадського простору на площі перед входом до палацу культури імені Гната Хоткевича, де можна буде відпочити та провести будь-який культурний захід[10].
Назва
1934—1946 роки — Клуб спілки працівників комунальних служб міста Львова;
1946—1970 роки — Робітничий клуб;
1970—1980 роки — Клуб Львівського трамвайно-тролейбусного управління або ж клуб «трамвайників»;
1980—1993 роки — Палац культури працівників місцевої промисловості комунально-побутових підприємств імені Героя Радянського Союзу М. І. Кузнецова[3];
від 1993 року — Міський палац культури імені Гната Хоткевича.
Архітектура
Первинний вигляд Палацу культури відрізнявся від сучасного. Він був наполовину менший. Спочатку будівля, як і тепер, мала три поверхи. Та у 1980-х роках її добудували, збільшивши великий концертний зал і приміщення позаду головної сцени. Тепер загальна місткість великого зал складає 597 місць — 400 місць у партері й 197 місць на балконі. Тобто на 47 місць більше від загальної місткості великої та камерної сцен у Львівському театрі Лесі України і майже на 200 місць більше, ніж у Першому театрі.
За проєктом Врубеля, у підвалі був боулінг клуб на дві доріжки, підсцення, кухня з їдальнею та складські приміщення. На першому поверсі — великий концертний зал, каси, гардеробні, буфет і фоє. На другому за планом була велика читальна зала, де збиралася культурна інтелігенція й обговорювала новинки літератури. Окрім цього, функціонувала кімната з настільними іграми, палярня, кабінети керівництва й зал для засідань. На третьому були зал для інвентарю оркестру, бібліотека, читальний зал і, по суті, двокімнатна квартира з вбиральнею, ванною і кухнею — «квартира директора». Мала вона окремий вхід, зсередини Палацу дверей до неї не було. На даху — простора тераса з місцем для оркестру.
Згідно з проєктом Тадеуша Врубеля, заклад збудований у стилі функціоналізму. Це підтверджують прості форми, використані в інтер'єрі, чіткі лінії, відповідність зовнішньої конструкції внутрішньому наповненню, максимальне використання простору.
Гуртки
У Палаці працюють творчі колективи різних напрямків й орієнтовані на різну вікову категорію. У них займається понад тисячу учасників. Більшість колективів мають почесне звання «Народний» і «Зразковий». Творчі колективи Палацу завжди є бажаними гостями на міських святах. Завдяки активній концертній діяльності й участі в різноманітних фестивалях і конкурсах кожен із них відомий за межами України. Щороку у травні-червні на сцені Палацу відбуваються звітні концерти творчих колективів для львів'ян і гостей міста.
Зразковий ансамбль сучасного естрадного танцю «Данс-клуб».
Ансамбль сучасного естрадного танцю «Діадема».
Клуб бального танцю «Ніка».
Зразковий вокальний ансамбль «Намисто».
Театр-студія «Під мостом» і народний театр сатири «Під мостом».
Школа англійської мови.
Візія
Впродовж травня-жовтня 2018 року у Палаці розробляли стратегію розвитку установи. У роботі взяли участь робітники закладу й менеджери культури Львова, представники кафедри культурології Українського католицького університету, керівники інших народних домів і сучасні діячі культури. Згідно з візією, до 2025 року Палац буде конкурентоспроможним центром культури, який є лідером культурних тенденцій та інноваційної освіти.
Фірмовий стиль
2018 року палац отримав фірмовий стиль. В основі логотипу — будівля установи з горизонтом на рівні даху. Нове гасло — «Побачити нове, вийти за горизонт»[11].
↑Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 674—675. — ISBN 978-966-7022-77-8.
