PROFILBARU.COM

Мірошниченко Віктор Панасович
Мірошниченко Віктор Панасович
Народився	21 вересня 1936 ; Полтава, Українська СРР, СРСР
Помер	10 листопада 2001 (65 років) ; Полтава, Україна
Поховання	Полтава
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	актор театру, кіноактор, театральний режисер
Alma mater	Харківський державний театральний інститут
Заклад	Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя і Полтавський коледж мистецтв імені Миколи Лисенка
IMDb	nm11549520
	Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мірошниченко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Мірошниченко Віктор.

Віктор Панасович Мірошниченко (21 вересня 1936(19360921), Полтава, Українська РСР, СРСР — 10 листопада 2001, Полтава, Україна) — радянський і український актор і театральний режисер. Народний артист УРСР (1984).

Біографія

Пішов у школу після війни.

1962 року закінчив Харківський театральний інститут і вже у 60-х роках став актором Полтавського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (1967).

Став одним із провідних акторів театру.

У 1986–1989 роках В. Мірошниченко був головним режисером театру.

1996 року, коли у музичному училищі імені Лисенка вирішили відкрити театральне відділення, Віктору Панасовичу запропонували очолити його. Працював у музичному училищі 7 років.

Недуга зламала його життя у 2001.

Творчість

Його головні театральні роботи: Боруля, Омелько — у п'єсі «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого; Терентій Бублик — у п'єсі «Платон Кречет» Олександра Корнійчука.

Був режисером спектаклів: «Ніколи не згасне» Володимира Орлова (1985), «Карусельні фарби» Генріха Сапгіра (1986), «Діти Арбата» Анатолія Рибакова (1988), «Залізна завіса» Володимира Котенка (1988).

Знявся в українському фільмі «Загублені в пісках» (1984).

Вшанування

Народний артист Української РСР (1984).
Меморіальна дошка засновнику відділу театрального мистецтва Полтавського музичного училища Мірошніченко Віктору Панасовичу відкрита на фасаді будинку Полтавського музичного училища імені Миколи Лисенка, що по вул. Жовтневій, 11, у Полтаві, де він працював останні роки свого життя.

Фільмографія

«Берег принцеси Люськи» (1969, к/м; Михайло (Борода), геолог)
«Узбіччя» (1978, епіз.)
«Тихі трієчники» (1980, дядя Петя)
«Право керувати» (1981, Кривохиж)
«Батьки і діти» (1983, повітовий лікар)
«Загублені в пісках» (1984)
«Велика пригода» (1985)

Примітки

Джерела

Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1987 — Т. 2. Каліграфія — Португальці. 736 с.— С. 417.
«Лтава» Полтавська обласна державна телерадіокомпанія