Мізофонія — буквально «відраза до звуків», є формою нетерпимості до звуків. Вважається[1] неврологічним розладом, викликаним негативним досвідом пов'язаним з певними звуками, гучними або тихими.[2]
Цей термін був даний американськими нейробіологамиПауль Джестребов і Маргарет Джестребов.[3] Термін часто використовується як синонім терміна селективна звукова чутливість.[4]
На відміну від гіперакузії, мізофонія пов'язана з певними звуками. Мало що відомо про анатомічне розташування фізіологічної аномалії що викликає подібні симптоми, але найімовірніше вона належить до структур центральної нервової системи.[5]
Симптоми
Люди, які страждають на мізофонію, найчастіше дратуються або навіть приходять в лють від таких звичайних звуків, як звук обрізання нігтів іншої людини, чистка зубів, їжа, дихання, нюхання, розмова, чхання, позіхання, ходьба, жування жувальної гумки, хропіння, свист або кашель, певні приголосні або повторювані звуки.[6]
↑M. Edelstein, D. Brang, V. S. Ramachandran (2012). Sensory modulation in misophonia(PDF). Program No. 367.07. 2012 Neuroscience Meeting Planner. New Orleans, LA: Society for Neuroscience. с. 1042. Архів оригіналу(PDF) за 17 лютого 2013. Процитовано 27 січня 2013.
↑Pawel J. Jastreboff, Margaret M. Jastreboff (April 2003). Tinnitis retraining therapy for patients with tinnitus and decreased sound tolerance. Otolaryngol Clin. 36(2): 321—36. PMID12856300.
