Метод Парізера — Парра — Попла

Метод Парізера—Парра—Попла (англ. Pariser—Parr—Pople (PPP) method) — один з перших напівемпіричних квантово-хімічних методів розрахунку властивостей кон'югованих молекул та йонів, в основі якого лежить π-електронне наближення та теорія самоузгодженого поля.

Цей підхід розробили в 1950-х роках Рудольф Парізер, Роберт Парр і Джон Попл.^{[1][2] [3]}

Метод Парізера—Парра—Попла сьогодні вже практично не використовується.

Примітки

1. R. Pariser and R. Parr, Journal of Chemical Physics, 21, 466, (1953)
2. R. Pariser and R. Parr, Journal of Chemical Physics, 21, 767 (1953)
3. J. A. Pople, Transactions of the Faraday Society, 49, 1375, (1953)

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.