PROFILBARU.COM

Матвій Немирич
Матвій Немирич
Народився	невідомо
Помер	1613
Підданство	Річ Посполита
Національність	русин
Суспільний стан	зем'янин
Посада	київський земський суддя
Термін	1598—1601 роки
Попередник	Йосип Немирич
Наступник	Іван Аксак
Конфесія	православ'я
Рід	Немиричі
Батько	Йосип Немирич
Мати	Софія Скумін-Тишкевич
У шлюбі з	1) Єва; 2) Анастасія Мукарівна
Діти	Криштоф, Миколай, Самійло (Семен), Олександр, Богумила
	Герб;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Немирич.

Матвій Немирич (д/н — 1613) — земський урядник, волинський зем'янин часів Речі Посполитої. Родоначальник олевської гілки Немиричів.

Життєпис

Походив з заможного шляхетського роду Немиричів гербу Клямри. Третій син Йосипа Немирича, київського земського судді, та його другої дружини Софії Скумін-Тишкевич. Ззамолоду допомагав батькові в господарських справах. Тоді ж одружився (першим шлюбом) з Євою (прізвище невідоме). У 1582 році за допомогою князя Костянтина Острозького домігся розлучення без церковного розвінчання.

1583 року стає управителем Черняхівської волості. У 1586 році став фундатором Спасо-Преображенського братства в Любліні. Протягом 1583—1591 років разом з батьком оружно відстоював права родини на Черняхів та околиці, на які претендував князь Йоаким Корецький.

Після смерті батька 1598 року отримав більшу частину Олевських володінь. Водночас взяв в заставу під 10 тис. злотих від свого брата Андрія як опікуна сина Стефана (йому дід Йосип Немирич заповів Черняхівську волость). Позиції Матвія були зміцнені призначенням його в цьому ж році київським земським суддею.

1600 року вніс запис про заставу до трибунальських книг у Любліні, однак 24 липня 1602 р. йому довелося поступитися цими маєтками Андрієві Немиричу та його дружині Маруші. Втім, того ж року Матвій Немирич опротестував заповіт свого батька. В свою чергу до нього позивався інший брат Семен.

1601 року надіслав новий позов проти брата Андрія. В тому ж році Матвія Немирича звинувачували в убивстві черкаського підстарости князя Івана Жижемського. Того ж року стає підписантом православної шляхти на захист Люблінського братства. В цьому ж році передав посаду київського земського судді Івану Аксаку.

16 березня 1602 року останній подав позов на Матвія до Коронного Трибуналу, звинувативши його в тому, що за сприяння київського ґродського судді і київського чашника Філона Стрибиля він зумів уписати до актових книг «фальшивий» запис на села Високе й Осники. У липні того ж року цей запис було скасовано. Зрештою, у 1602 році відбувся поділ майна, за яким за Матвієм Немиричем були закріплені Олевськ з навколишніми селами та Івниця.

В подальшому опікувався власними володіннями. Помер 1613 року.

Родина

Криштоф (д/н—1619)
Миколай
Самійло (Семен)
Олександр, член Луцького Хрестовоздвиженського братства
Богумила, дружина пінського стольника Андрія Терлецького

Джерела

Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах. Т. 2: Світречей і повсякденних уявлень / Відповідальний редактор Віктор Горобець. Київ:Інститут історії України НАН України, 2013. — 358 с.
Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569—1648) / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. -К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. — С. 249—250
Задорожна О. Ф. Формування Черніхівської волості Немиричів