Сучасники Крутня — вчені XVIII ст. вважали, що слина потрапляє до рота внаслідок механічного витискання з залоз під час жування. Українець на підставі проведених дослідів помітив, що цей механізм не працює:
з досвіду кожному відомо, що коли голодній, здоровій людині дати їжу, то вона відразу відчуває, що у неї набухають не лише залози, але і щоки, виникає якесь подразнення, і відразу ж дуже швидко багато слини витікає до рота, навіть тоді, коли щелепи ще не рухаються.
Далі український вчений зауважує, що по мірі насичення людини їжею, кількість слини помітно зменшується, проте:
коли у цей час дати іншу страву, яка смачніша за першу, тоді з поворотом апетиту слина знову починає заповнювати рот, хоч щелепи залишаються у спокої.
1767 року повернувся в Україну, розпочав лікарську практику. У цей час захворів невідомою недугою. 1768 склав іспит у Медичній колегії в Санкт-Петербурзі, отримав призначення головного лікаря в корпусі генерала Петра Оліца, що діяв у Волощині проти османського війська. Через погіршення здоров'я невдовзі повернувся до Санкт-Петербурга. Разом з Д. Самойловичем заснував першу в Російській імперії венерологічну лікарню, був її керівником. 1770 помер внаслідок тривалої хвороби.
Близько 1769 року написав перший в Російській імперії посібник з військової медицини — «Примѣчаніе о болѣзняхъ въ арміи случающихся». Таким чином, майже на 25 років випередив іншого видатного українського лікаря — Юхима Білопольського, якого вважають засновником російської військової медицини. Проте праця М. Крутня не була опублікована.
Джерела
Андреев А. Русские студенты в немецких университетах XVIII – первой половины XIX века. — Москва, 2005.
Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010.
Криштопа Б. Крутень Матвій // Києво-Могилянська академія в іменах XVII-XVIII ст.: енциклопедичне видання. — Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2001.
