Маркус Бюхлер

Маркус Бюхлер
нім. Markus Wolfgang Büchler
Народився22 липня 1955(1955-07-22) (69 років)
Саарлуї, Саарланд
Країна Німеччина
Діяльністьлікар, викладач університету, хірург
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Вільний університет Берліна
Ульмський університетd
Галузьмедицина і підшлункова залоза
ЗакладБернський університет
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Ульмський університетd
ЧленствоЛеопольдина
Нагороди

Маркус Вольфганг Бюхлер (нар. 22 липня 1955(1955липня22)) — німецький хірург і професор університету. Він спеціалізується на шлунково-кишковій, гепатобіліарній та трансплантаційній хірургії, а також відомий завдяки унікальним операціям на підшлунковій залозі[1][2][3][4].

Біографія

Бюхлер народився у Саарлуї, протекторат Саар (нині федеративна земля Саар на південному заході Німеччини) у сім'ї лікаря-терапевта Ойгена Бюхлера та його дружини Еріки. Він провів свої шкільні роки у Діллінгені[5] й у католицькій школі-інтернаті Лендер[4] у Засбаху у 1974 році[5]. Маркус Бюхлер одружений з Гедвігою Марією Брейніг-Бюхлер і має чотирьох дітей.

Медична та наукова кар'єра

З 1974 до 1979 рік Бюхлер вивчав медицину у Гайдельберзькому університеті Рупрехта Карла. Згодом він навчався загальної та серцево-судинної хірургії у Вільному університеті Берліна у 1979/80 роках, де після завершення навчання у 1980 році отримав медичну ліцензію. Того ж року він захистив докторську дисертацію[6] та здобув ступінь доктора медицини у Гейдельберзькому університеті. Далі він спеціалізувався з хірургії в Університеті Ульма, де отримав кваліфікацію для габілітації та був призначений лікуючим хірургом у 1987 році. В Ульмі Бюхлер познайомився зі своїм англійським колегою Джоном Неоптолемосом, і разом вони заснували Європейське дослідження раку підшлункової залози (ESPAC)[7]. У 1991 році він став доцентом і заступником завідувача кафедри хірургії Університету Ульма. У 1993 році Бюхлер переїхав до Швейцарії, де став професором хірургії та завідувачем кафедри вісцеральної та трансплантаційної хірургії Бернського університету. У 1999 році він також очолив кафедру шлунково-кишкового тракту, захворювань печінки та легенів Бернського університету. У червні 2000 року його запросили на кафедру загальної та вісцеральної хірургії в Університеті Ульма, але не склалося. У 2001 році він повернувся до Німеччини, отримав посаду професора хірургії та став головою відділення загальної, вісцеральної та трансплантаційної хірургії в університетській лікарні. З 2003 року він — медичний директор відділення хірургії університетської лікарні. Паралельно він очолює відділення хірургії у лікарні Салем[8] у Гейдельберзі з 2005 року, у загальній лікарні в Зінсхаймі з 2009 року, у загальній лікарні в Ебербаху з 2012 року та в загальній лікарні у Геппенгаймі з 2013 року[2][5][9]. У 2023 році Бюхлер залишив Гайдельберг та почав працювати директором нового Центру раку підшлункової залози[10] у Лісабоні, Португалія.

Бюхлер спеціалізується на захворюваннях шлунково-кишкового тракту, особливо гепатобіліарної системи[1][2][4]. Його хірургічна спеціалізація — гепатобіліарна, колоректальна та підшлункова залоза, а також хірургія трансплантації. Як хірург він розробив нові хірургічні методи та разом зі своїм штатом у Гейдельберзі проводить понад 800 операцій на підшлунковій залозі на рік. За його ініціативи у Гайдельберзькій університетській лікарні було створено Європейський центр підшлункової залози[11]. Як академічний хірург, він спеціалізується на трансляційній медицині, онкологічній хірургії та розробці нових хірургічних методик. Він є співавтором понад 2500 наукових публікацій, присвячених раку шлунково-кишкового тракту, захворюванням підшлункової залози та клінічним хірургічним питанням[12].

Серед інших, Маркус Бюхлер був обраний президентом Швейцарського товариства вісцеральної хірургії у 1999 та 2000 роках[5][9], віцепрезидентом Швейцарського хірургічного товариства у 2000 році[2][5][9], президентом Європейського панкреатичного клубу у 2002 році[2][5][9], президентом Міжнародної гепато-панкреато-біліарної асоціації (IHPBA, 2006—2008)[2][13], головою Німецького товариства загальної та вісцеральної хірургії (DGAV) у 2010—2011 роках[2][14] та президентом Німецького хірургічного товариства хірургії (DGCH) у 2012 році[2][15]. Він є редактором і членом редакційних колегій міжнародних медичних журналів[5][9], був головним редактором «Digestive Surgery» з 1995 року, а з 2010 до 2023 рік він був головним редактором «Langenbeck's Archives of Surgery».

Наукові заслуги

З 2009 року Маркус Бюхлер є членом Німецької академії наук Леопольдіна[2][9].

Бюхлер є почесним членом багатьох професійних товариств, зокрема Королівського медичного товариства Англії з 1998 року, Королівського коледжу хірургів Англії з 2009 року, Американської хірургічної асоціації з 2010 року й Американського коледжу хірургів з 2013 року. Він отримав численні нагороди, як-от у 2016 році премію за життєві досягнення від Європейського панкреатичного клубу (EPC), у 2020 році статус живої легенди Міжнародної гепато-панкреато-біліарної асоціації (IHPBA)[16], а у 2021 році премію від Німецького товариства раку[17].

Бюхлеру надано почесний ступінь професора Залізничного медичного коледжу Нанкіна, КНР, Південно-Східного університету Нанкіна, КНР[2][9], Науково-технологічного університету Хуачжун в Ухані, Китай[2][9], Республіканського університету у Монтевідео, Уругвай, Нанкінським медичним університетом, КНР, і Празьким університетом, Чехія[2]. Йому надано почесний ступінь доктора медицини Університету медицини та фармації ім. Іуліу Хацієгану в Клуж-Напоці[2][9], Західного університету Василя Голдіша в Араді, Румунія[2][9], Белградського університету, Сербія[2][9], Білоруської медичної академії післядипломної освіти у Мінську[2][18], Вільнюського університету, Литва, Нанкінського медичного університету, КНР, й Університету Печа, Угорщина[2].

Нагороди

  • Премія Людвіга Рена Асоціації хірургів Середнього Рейну (1987)[5][19]
  • Нагорода за дослідження Товариства комп'ютерної томографії тіла та МРТ (1991)[5]
  • Нагорода Європейської асоціації гастроентерології й ендоскопії (1993)[5]
  • Наукова премія Швейцарського товариства хірургії (1995)[5]
  • Премія з хірургії Швейцарського товариства хірургії (1996)[5]
  • Премія Макса Сіурали, Фінське товариство гастроентерології (2005)[20]
  • Премія Ентоні Гімберна, Каталонська спілка хірургії (2005)[21]
  • Медаль Амундсена Інституту хірургічних досліджень Університету Осло (2013)
  • Премія Рудольфа-Ценкера Німецької хірургічної асоціації (DGCH) (2014)[22]
  • Статус довічного сенатора Німецької хірургічної асоціації (DGCH) (2016)[22]
  • Премія Європейського панкреатичного клубу за життєві досягнення (2016).
  • Премія Карла-Генріха-Бауера Німецької хірургічної асоціації (DGCH) (2018)[22]
  • У листопаді 2018 року Expertscape визнав доктора Бюхлера № 3 у світі як експерта з раку підшлункової залози[23].
  • Deutscher Krebspreis (2021) Німецького онкологічного товариства[17]

Книги (вибірково)

  • Diseases of the Pancreas: Acute Pancreatitis, Chronic Pancreatitis, Neoplasms of the Pancreas. Karger 2004, ISBN 3-8055-7613-7
  • Chronic Pancreatitis. Wiley-Blackwell 2002, ISBN 0-632-06399-8

Примітки

  1. а б Markus W. Büchler[недоступне посилання]. The Pancreopedia.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Curriculum Vitae Professor Dr. Markus W. Büchler (PDF). German Academy of Sciences Leopoldina.
  3. Der Arzt, dem Mubarak vertraut. Süddeutsche Zeitung (нім.). 8 серпня 2011. Процитовано 21 березня 2012.
  4. а б в Interview mit Prof. Markus Büchler (PDF). Heidoskop (нім.). № 4. 2011. с. 51—57. Процитовано 21 березня 2012.
  5. а б в г д е ж и к л м н Director of the Clinic for General, Visceral and Transplantation Surgery. Heidelberg surgery hospital. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 березня 2012.
  6. Markus W. Büchler (1981). Structural analysis of Meckel's diverticulum with special reference to endocrine cells. Norm. Pathol. Anat. 41: 41. PMID 7335488.
  7. Neoptolemos, Jp; Dunn, Ja; Stocken, Dd; Almond, J; Link, K; Beger, H; Bassi, C; Falconi, M; Pederzoli, P (November 2001). Adjuvant chemoradiotherapy and chemotherapy in resectable pancreatic cancer: a randomised controlled trial. The Lancet (англ.). 358 (9293): 1576—1585. doi:10.1016/S0140-6736(01)06651-X. PMID 11716884.
  8. www.chirurgie-salem.com http://www.chirurgie-salem.com/chirurgie/. Процитовано 13 червня 2023. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  9. а б в г д е ж и к л м Prof. Dr. med. Markus W. Büchler. Heidelberg surgery hospital. Архів оригіналу за 29 November 2014. Процитовано 22 березня 2012.
  10. Champalimaud Foundation inauguration note.
  11. European Pancreas Center. Процитовано 22 березня 2012.
  12. pubmeddev. Büchler MW[Author] OR Büchler M[Author] OR Buechler MW[Author] OR Buec - PubMed - NCBI. www.ncbi.nlm.nih.gov (англ.). Процитовано 30 січня 2019.
  13. Message from the President Markus Büchler. HPB. Oxford. 9 (1): 75—78. 2007. doi:10.1080/13651820701191476. PMC 2020771.
  14. Former chairmen. German Society for General and Visceral Surgery.
  15. Frühere Präsidenten der DGCH (нім.). German Society of Surgery.
  16. Programm für homöopathische Praktiker. jahc2020.org. Процитовано 13 червня 2023.
  17. а б Deutscher Krebspreis an vier Spitzenforscher verliehen | DKG. www.krebsgesellschaft.de. Процитовано 13 червня 2023.
  18. Архівована копія. Медицинский вестник (рос.). 8 грудня 2011. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 22 березня 2012.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  19. Ludwig Rehn Award Winners. Middle Rhine Area Association of Surgeons. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 21 березня 2012.
  20. Max Siurala Award. Finnish Society of Gastroenterology. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2014.
  21. Pedro Virgil and Anthony Gimbernat Awards (кат.). Catalan Society of Surgery. Архів оригіналу за 29 November 2014. Процитовано 22 листопада 2014.
  22. а б в Preisträger der DGCH. www.dgch.de. Процитовано 28 січня 2016.
  23. Expertscape: Pancreatic Neoplasms, November 2018. expertscape.com. November 2018. Процитовано 26 листопада 2018.

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!