Бюхлер народився у Саарлуї, протекторат Саар (нині федеративна земля Саар на південному заході Німеччини) у сім'ї лікаря-терапевта Ойгена Бюхлера та його дружини Еріки. Він провів свої шкільні роки у Діллінгені[5] й у католицькій школі-інтернаті Лендер[4] у Засбаху у 1974 році[5]. Маркус Бюхлер одружений з Гедвігою Марією Брейніг-Бюхлер і має чотирьох дітей.
Медична та наукова кар'єра
З 1974 до 1979 рік Бюхлер вивчав медицину у Гайдельберзькому університеті Рупрехта Карла. Згодом він навчався загальної та серцево-судинної хірургії у Вільному університеті Берліна у 1979/80 роках, де після завершення навчання у 1980 році отримав медичну ліцензію. Того ж року він захистив докторську дисертацію[6] та здобув ступінь доктора медицини у Гейдельберзькому університеті. Далі він спеціалізувався з хірургії в Університеті Ульма, де отримав кваліфікацію для габілітації та був призначений лікуючим хірургом у 1987 році. В Ульмі Бюхлер познайомився зі своїм англійським колегою Джоном Неоптолемосом, і разом вони заснували Європейське дослідження раку підшлункової залози (ESPAC)[7]. У 1991 році він став доцентом і заступником завідувача кафедри хірургії Університету Ульма. У 1993 році Бюхлер переїхав до Швейцарії, де став професором хірургії та завідувачем кафедри вісцеральної та трансплантаційної хірургії Бернського університету. У 1999 році він також очолив кафедру шлунково-кишкового тракту, захворювань печінки та легенів Бернського університету. У червні 2000 року його запросили на кафедру загальної та вісцеральної хірургії в Університеті Ульма, але не склалося. У 2001 році він повернувся до Німеччини, отримав посаду професора хірургії та став головою відділення загальної, вісцеральної та трансплантаційної хірургії в університетській лікарні. З 2003 року він — медичний директор відділення хірургії університетської лікарні. Паралельно він очолює відділення хірургії у лікарні Салем[8] у Гейдельберзі з 2005 року, у загальній лікарні в Зінсхаймі з 2009 року, у загальній лікарні в Ебербаху з 2012 року та в загальній лікарні у Геппенгаймі з 2013 року[2][5][9]. У 2023 році Бюхлер залишив Гайдельберг та почав працювати директором нового Центру раку підшлункової залози[10] у Лісабоні, Португалія.
Бюхлер спеціалізується на захворюваннях шлунково-кишкового тракту, особливо гепатобіліарної системи[1][2][4]. Його хірургічна спеціалізація — гепатобіліарна, колоректальна та підшлункова залоза, а також хірургія трансплантації. Як хірург він розробив нові хірургічні методи та разом зі своїм штатом у Гейдельберзі проводить понад 800 операцій на підшлунковій залозі на рік. За його ініціативи у Гайдельберзькій університетській лікарні було створено Європейський центр підшлункової залози[11]. Як академічний хірург, він спеціалізується на трансляційній медицині, онкологічній хірургії та розробці нових хірургічних методик. Він є співавтором понад 2500 наукових публікацій, присвячених раку шлунково-кишкового тракту, захворюванням підшлункової залози та клінічним хірургічним питанням[12].
Серед інших, Маркус Бюхлер був обраний президентом Швейцарського товариства вісцеральної хірургії у 1999 та 2000 роках[5][9], віцепрезидентом Швейцарського хірургічного товариства у 2000 році[2][5][9], президентом Європейського панкреатичного клубу у 2002 році[2][5][9], президентом Міжнародної гепато-панкреато-біліарної асоціації (IHPBA, 2006—2008)[2][13], головою Німецького товариства загальної та вісцеральної хірургії (DGAV) у 2010—2011 роках[2][14] та президентом Німецького хірургічного товариства хірургії (DGCH) у 2012 році[2][15]. Він є редактором і членом редакційних колегій міжнародних медичних журналів[5][9], був головним редактором «Digestive Surgery» з 1995 року, а з 2010 до 2023 рік він був головним редактором «Langenbeck's Archives of Surgery».
Бюхлер є почесним членом багатьох професійних товариств, зокрема Королівського медичного товариства Англії з 1998 року, Королівського коледжу хірургів Англії з 2009 року, Американської хірургічної асоціації з 2010 року й Американського коледжу хірургів з 2013 року. Він отримав численні нагороди, як-от у 2016 році премію за життєві досягнення від Європейського панкреатичного клубу (EPC), у 2020 році статус живої легенди Міжнародної гепато-панкреато-біліарної асоціації (IHPBA)[16], а у 2021 році премію від Німецького товариства раку[17].
↑Markus W. Büchler (1981). Structural analysis of Meckel's diverticulum with special reference to endocrine cells. Norm. Pathol. Anat. 41: 41. PMID7335488.
↑Архівована копія. Медицинский вестник(рос.). 8 грудня 2011. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 22 березня 2012.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)