Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Америка де Калі», до складу якого приєднався 1960 року. Відіграв за команду з Калі наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Америка де Калі», був основним гравцем команди.
Протягом 1965—1969 років знову захищав кольори клубу «Депортес Толіма».
Завершив ігрову кар'єру у команді «Атлетіко Хуніор», за яку виступав протягом 1970—1971 років.
Після першої години другої гри у групі проти збірної СРСР Колумбія поступалася з рахунком 1:4. На 63-ій хвилині колубмійці отримали право на кутовий, з якого Коль прямим ударом від кутового прапорця вразив ворота Льва Яшина, скоротивши відставання у рахунку. Після цього успіху південноамериканці сміливіше пішли в атаку і завдяки голам Антоніо Ради і Маріно Клінгера зрівняли рахунок, здобувши своє перше очко в рамках фінальних частин чемпіонатів світу[1]. Згодом Маркос Коль стверджував, що цілеспрямовано намагався вразити ворота прямим ударом, оскільки навіси з кутового були малоперспективними через суттєву перевагу радянських футболістів у зрості[2].
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 11 матчів, забивши 5 голів.
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1973 року, очоливши тренерський штаб клубу «Атлетіко Хуніор». У подальшому ще тричі приходив на тренерський місток цієї команди.
.jpg)
