Картон трансформаторний електроізоляційний; папір електроізоляційний целюлозний і синтетичний, папір і картон фільтрувальні; компоненти; папір марки «Гласин» для пакування харчових продуктів; нетканий матеріал — основа для шпалер ФлізМал.[1]
Ма́линська паперо́ва фа́брика — одне з найбільших підприємств целюлозно-паперової промисловості в Україні. Розташоване в місті МалиніЖитомирської області. На фабриці виробляється понад 200 видів паперу[4].
Історія
Малинська паперова фабрика заснована 1871 року на місці колишнього чавунно-ливарного заводу по праву сторону річки Ірша і належала Товариству Малинської паперової фабрики, яке створив підданий Австро-Угорської імперії, купець з Радомишля Алоїзій Себер[5]. 27 червня 1873 року затверджено статут Товариства. На кінець XIX століття на фабриці працювали 270 чоловік[6]; діяли 3 парові машини, 4 парові котли, 6 промислових роли та 4 саморізки паперу. Підприємство щороку виробляло близько 15 тис. пудів цигаркового, мундштучного, обгорткового та письмового паперу.[7]
Великий попит на продукцію Товариства Малинської письмово-паперової фабрики на ринку підтверджували нагороди, здобуті на різних виставках. 1872 рік — диплом та грошова премія на всесвітній торговельно-промисловій виставці у Відні; 1906 рік — відзнака на Міжнародній виставці в Брюсселі. Також — Всеросійська виставка у Ростові-на-Дону (1906 р.) і Всеросійська виставка у Єдинцях (1911 р.).[7] На початку XX століття фабрика виробляла 1500 тонн паперу на рік[8].
1918 року фабрика фактично припиняє роботу, обладнання було демонотовано і вивезено, а 1919 року сталася пожежа, що знищила всі виробничі приміщення. Проте невдовзі фабрика була відновлена, в середині 1920-х фабрика досягла 70 % своїх колишніх потужностей.
В 30-х роках Малинська паперова фабрика налагодила виробництво конденсатного паперу для електро- та радіопромисловісті, ставши при цьому єдиним на той час постачальником такого паперу в СРСР.
На початку 20-х років при фабриці організовано спортивний клуб із секціями гімнастики та атлетики, створено футбольну команду, споруджено стадіон. А відтак створено спортивне товариство «Папірник».[7]
1940 року виробничі потужності фабрики становили 4 папероробні машини[9], на яких вироблялось до 1879 тонн паперу, а чисельність трудового колективу становила 723 чоловіки[7]. При фабриці працював будинок культури на 350 місць[10].
Під час Другої світової війни фабрика не працювала: напередодні свого відступу радянські урядники спалили Малинську паперову фабрику[5]. Однак наприкінці 1944 року фабрика була відновлена і почала давати продукцію[7].
З добудовою 1947 року теплоелектростанції налагодилась повноцінна робота фабрики і випуск високоякісного паперу. 1949 року на фабриці налагоджено випуск конденсатного 10-мікронного паперу, надтонкого паперу, а 1953 року — основу копіювального паперу.[7]
У 1950-х роках в результаті модернізації паперових машин здійснено перехід до виробництва більш тонкого паперу.[7] У 60-х роках збудовано нові приміщення цехів, встановлено потужніші папероробні машини. В результаті Малинська паперова фабрика стає одним з найбільших виробників конденсаторного паперу в Європі.[8] Малинський папір експортується до Китаю, Румунії, Німецької Демократичної Республіки, Монголії, Болгарії. У 1974 році вводиться в дію цех по виробництву теплочутливого паперу.[7]
У 1980-х — 90-х роках, після встановлення двох папероробних машин з похилими сітками й картоноробної машини, підприємство стало виробляти нові види продукції, зокрема фільтрувальний папір, неткані матеріали, картон для силових трансформаторів, різні види електроізоляційного паперу, цигарковий папір, папір — основу для ламінування і пакування харчових продуктів.[8]
У травні 1995 року Кабінет міністрів України включив завод до переліку підприємств, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році[12], після чого державне підприємство було перетворено у відкрите акціонерне товариство.
У серпні 1996 року створена державна акціонерна холдингова компанія «Укрпапірпром», до складу якої була включена Малинська паперова фабрика[13].
У серпні 1997 року фабрика була включена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки України[14].
24 березня1999 року Кабінет міністрів України ухвалив рішення про продаж акцій підприємства, що були у власності держави[15], 2000 року фабрика перейшла у власність компанії «Weidmann» (структурного підрозділу швейцарської корпорації «Wicor Holding AG»)[8].
2007 рік фабрика закінчила з прибутком 10,294 млн. гривень[16].
2008 рік фабрика закінчила з прибутком 14,17 млн гривень. З огляду на економічну кризу 2008—2009 років наступного 2009 року вона знизила обсяги виробництва на 47,47 % (до 5,8 тис. тонн) і завершила 2009 рік з прибутком 6,015 млн гривень.[17], 2011 року фабрика збільшила обсяги виробництва до 7,75 тис. тонн[18].
Станом на 2013 рік, фабрика входила до переліку 15 найбільших економічно активних підприємств Житомирської області[19].
2015 року підприємство випустило продукції на 394,6 млн гривень, що на 81,4 % більше, ніж за 2014 рік, і отримало 8,45 млн гривень прибутку. Тепер на 5 технологічних лініях Малинської паперової фабрики виробляється трансформаторний картон, електроізоляційний папір для силових кабелів і трансформаторів, а також інші види паперу для різного промислового застосування, серед яких — для упаковки, фільтрації, для шпалер.[20]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 28 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2016. Процитовано 28 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Малинская бумажная фабрика им. 50-летия Великой Октябрьской Социалистической революции // Украинская Советская Энциклопедия. том 6. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1981. стр.260
