Макула (планетна номенклатура)

Макула Тера (Thera Macula) та макула Фракія (Thrace Macula) на Європі
Макула (планетна номенклатура) (Титан)
Макула (планетна номенклатура)
Макула Ейр (Eir Macula) на інфрачервоному знімку Титана
Тритон. Дві темні плями зліва вгорі — макули Акупари (Akupara Maculae), група плям правіше і нижче — макули Зін (Zin Maculae), ще нижче (на краю диска) — макули Кікімори (Kikimora Maculae)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Макула.

Макула (лат. Macula — пляма, мн. Maculae) — невелика темна область на поверхні небесного тіла (планети, супутника чи астероїда). Може мати будь-яку форму та походження[1][2]. Цей термін використовується в планетній номенклатурі — входить до складу власних назв подібних деталей поверхні[1]. У міжнародних (латинських) назвах він, як і інші родові терміни, пишеться з великої букви (наприклад, макула Ґанеші — Ganesa Macula)[3].

Природа макул

Природа різних макул різна і не завжди відома. Цей термін, як і інші терміни планетної номенклатури[1][4][5], описує лише зовнішній вигляд об'єкту і нічого не каже про його походження. Він навіть не завжди означає темний колір у видимому діапазоні: макули Титана виділені по інфрачервоному та радарному альбедо.

Макули Європи — це темні червонуваті плями різної форми та розміру. Сусідні деталі рельєфу в цих місцях можуть продовжуватися або змінюватися хаотичним нагромадженням уламків. Ймовірно, макули Європи з'явилися при взаємодії її підземного океану з поверхнею — глибинна вода з якихось причин виходила назовні. Далі вона могла стікти назад, залишивши темну пляму і майже не пошкодивши старий рельєф, або застигнути (зі збільшенням об'єму) між уламками старої кори, сильно змінивши рельєф[6][7][8].

Макули Титана мають різноманітний вигляд і, ймовірно, різне походження. Вони могли виникнути внаслідок кріовулканічних вивержень, метеоритних ударів[9] чи бути залишком майже висохлих вуглеводневих озер[10].

На Тритоні є макули двох типів. Перший — це розмиті темні плями[11][12]. Другий — темні плями складної неправильної форми, оточені яскравою смугою з різкими межами. Завдяки своїй формі вони отримали прізвиська «гриби» та «краплі» (лат. guttae)[13]. Розмір темної частини складає кількадесят кілометрів, а ширина світлих смуг — 20–30 км. Альбедо плям — близько 0,7, смуг — 0,9, а оточуючої поверхні — 0,85[13]. Помітної рельєфності ці макули не мають[14]. Вони виявлені на широтах 5–45° S — на південній полярній шапці або біля її межі[13]. Такі макули не відомі ніде, крім Тритона, і є одними з найзагадковіших деталей його поверхні[14][15][16]. Точних даних про їх склад та походження нема, але існує ряд гіпотез[14][13].

Назви макул

Термін «макула» було введено у вжиток 1979 року після виявлення невеликих темних плям на детальних знімках Європи[17][3]. Станом на 2014 рік найменовані макули та їх групи є на трьох супутниках: Європі (5), Титані (6) та Тритоні (7)[3].

Макули на різних небесних тілах називають по-різному[18]:

  • на Європі — іменами земних місцевостей, пов'язаних з міфом про Європу;
  • на Титані — на честь богів щастя, миру та злагоди з вірувань різних народів;
  • на Тритоні — різними назвами, пов'язаними з водою, крім грецьких та римських.

Станом на серпень 2014 назви мають такі макули[3]:

  • на Європі: Boeotia Macula, Castalia Macula, Cyclades Macula, Thera Macula, Thrace Macula;
  • на Титані: Eir Macula, Elpis Macula, Ganesa Macula, Omacatl Macula, Polaznik Macula, Polelya Macula;
  • на Тритоні: Akupara Maculae, Doro Macula, Kikimora Maculae, Namazu Macula, Rem Maculae, Viviane Macula, Zin Maculae.

Примітки

  1. ↑ а б в Descriptor Terms (Feature Types). Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 23 червня 2014. Процитовано 23 червня 2014.
  2. ↑ Wagner R. Macula, Maculae // Encyclopedia of Astrobiology / M. Gargaud, R. Amils, H. J. Cleaves, M. Viso, D. Pinti. — Springer, 2011. — P. 937–938. — ISBN 978-3-642-11274-4. — DOI:10.1007/978-3-642-11274-4_914.
  3. ↑ а б в г Наведено за довідником МАС [Архівовано 12 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — С. 24–25.
  5. ↑ Hargitai H. I. Planetary Maps: Visualization and Nomenclature // Cartographica. — 2006. — Т. 41, вип. 2. — С. 160. — DOI:10.3138/9862-21JU-4021-72M3. Архівовано з джерела 7 листопада 2012. Процитовано 2014-08-29.
  6. ↑ Prockter L. M. (2005). Ice in the Solar System (PDF). Johns Hopkins APL Technical Digest. 26 (2): 181—182. Архів оригіналу (PDF) за 24 грудня 2013. Процитовано 29 серпня 2014.
  7. ↑ Schmidt B. E., Blankenship D. D., Patterson G. W., Schenk P. M. (March 2012). Insights into Europa's Shallow Water Mobility from Thrace and Thera Macula (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.2667. Bibcode:2012LPI....43.2667S. Архів (PDF) оригіналу за 27 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  8. ↑ Doggett T., Greeley R., Figueredo P., Tanaka K. Geologic Stratigraphy and Evolution of Europa's Surface // Europa / R. T. Pappalardo, W. B. McKinnon, K. Khurana. — University of Arizona Press, 2009. — P. 145. — ISBN 9780816528448.
  9. ↑ Barnes J. W., Brown R. H., Soderblom L., Sotin C., Le Mouelic S., Rodriguez S., Le Corre L., Buratti B. J., Pitman K. M., Clark R. N., Jaumann R., Hayne P. (August 2007). Titan as an Icy Moon: Evidence for Cryovolcanism and Tectonics from Cassini/VIMS (PDF). Workshop on Ices, Oceans, and Fire: Satellites of the Outer Solar System, held August 13-15, 2007. Boulder, Colorado, LPI Contribution No. 1357: 13—14. Bibcode:2007LPICo1357...13B. Архів (PDF) оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 29 серпня 2014.
  10. ↑ Vixie G., Barnes J. W., Jackson B., Wilson P. (2012). Temperate Lakes Discovered on Titan (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.2766. Bibcode:2012LPI....43.2766V. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  11. ↑ Croft S. K. (March 1993). Geomorphology of Triton's polar materials (PDF). Twenty-fourth Lunar and Planetary Science Conference: 345—346. Bibcode:1993LPI....24..345C. Архів (PDF) оригіналу за 27 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  12. ↑ Pictorial map of the Slidr Linea quadrangle (Nt-2) of Triton //  / U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey. — 1992. Архівовано з джерела 27 серпня 2014
  13. ↑ а б в г Hargitai H. I. (September 2012). Similarities of Tritonian guttae and Martian dark dune spots (PDF). European Planetary Science Congress Abstracts. 7. Bibcode:2012espc.conf..261H. Архів (PDF) оригіналу за 27 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  14. ↑ а б в McKinnon W. B., Kirk R. L. Triton // Encyclopedia of the Solar System / T. Spohn, D. Breuer, T. Johnson. — 3. — Elsevier, 2014. — P. 870. — ISBN 9780124160347.
  15. ↑ Cruikshank D. P. 21. Triton, Pluto and Charon // The New Solar System / J. K. Beatty, C. C. Petersen, A. Chaikin. — 4. — Cambridge University Press, 1999. — P. 287. — ISBN 9780521645874.
  16. ↑ Schmude R., Jr. Uranus, Neptune, and Pluto and How to Observe Them. — Springer Science & Business Media, 2009. — P. 99–100. — ISBN 9780387766027. — DOI:10.1007/978-0-387-76602-7.
  17. ↑ Strobell M. E., Masursky H. Planetary Nomenclature // Planetary Mapping / R. Greeley, R. M. Batson. — Cambridge University Press, 2007. — P. 116. — ISBN 052103373X.
  18. ↑ Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 14 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!