PROFILBARU.COM

Зовнішні зображення
	[http://dkhramov.dp.ua/uploads/Dne/GeorgijSurkov/ivanitskij.jpg На фото праворуч: Олександр Іваницький, Євген Майоров, Георгій Сурков

Євген Майоров
Майоров Євген Олександрович
Євген Майоров; Майоров Євген Олександрович
	Файл:Евгений Майоров.jpg
Загальна інформація
Громадянство	Росія
Народження	11 лютого 1938; Москва, СРСР
Смерть	10 грудня 1997 (59 років); Москва, Росія; ·бічний аміотрофічний склероз
Поховання	Ваганьковське кладовище
Причина смерті	бічний аміотрофічний склероз
Зріст	172 см
Alma mater	Російський державний технологічний університет імені К. Е. Ціолковськогоd
Спорт
Вид спорту	хокей
Команда	Спартак
Нагороди ;
Спортивні медалі
Представник СРСР
Хокей (чоловіки)
Зимові Олімпійські ігри
Чемпіонати світу

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Майоров.

Євген Олександрович Майоров (11 лютого 1938(1938-02-11), Москва — 10 грудня 1997(1997-12-10), Москва) — радянський хокеїст, нападник, спортивний коментатор ЦТ. Заслужений майстер спорту СРСР (1963).

Біографія

Брат-близнюк Бориса Майорова. Виступав за «Спартак» Москва (1956—1967).

У «Спартаку» та у збірній СРСР Євген Майоров виступав у ланці з Борисом Майоровим та В'ячеславом Старшиновим, ця трійка була однією з найсильніших у радянському хокею 1960-х років^[2].

У 1958—1959 роках також грав і за клубну команду футбольного «Спартака». У 1961—1962 роках провів 2двігри в чемпіонаті дублюючих складів за футбольний «Спартак». Закінчив Московський авіаційно-технологічний інститут (1963).

У 1967—1968 роках — старший тренер «Спартака», з яким став другим призером чемпіонату СРСР 1968 року. У 1968—1969 роках грав за ТУЛ «Вехмайстен Урхейліят» (Фінляндія) — 16 ігор, 2 шайби.

З кінця 1960-х років працював спортивним коментатором на телебаченні. Член КПРС із 1969 року. З 1972 по 1976 рік — директор СДЮСШОР «Спартак» (Москва).

З 1979 року — спортивний тележурналіст. Член Спілки журналістів СРСР.

З 1992 по 1994 рік працював коментатором хокейних трансляцій на 1-му каналі РДТРК «Останкіно», звідки згодом (у квітні 1994 року) перейшов до спортивної редакції телекомпанії НТВ, що незадовго до того виникла^[3]^[4].

Останні роки життя (1994—1997) працював коментатором футбольних та хокейних трансляцій, а також ведучим та керівником деяких спортивних телепередач на телеканалах НТВ та «НТВ-Плюс Спорт»^[5]^[6]. Був ініціатором проведення в 1996 році першого конкурсу спортивних коментаторів на «НТВ-Плюс», в результаті якого до редакції телекомпанії працевлаштувалися багато нині відомих сучасних російських телекоментаторів^[7]. Разом із Дмитром Рижковим працював над хокейною програмою на НТВ^[8]^[9].

10 грудня 1997 року помер на 60-му році життя після тривалої хвороби моторних нейронів (бічний аміотрофічний склероз). Похований на Ваганьківському цвинтарі.

1998 року Євгену Майорову посмертно присуджено телевізійну премію ТЕФІ в номінації «Найкращий спортивний коментатор року»^[10].

Досягнення та нагороди

Чемпіон Олімпійських ігор 1964 року.
Чемпіон світу та Європи 1963, 1964. Бронзовий призер чемпіонату світу 1961. На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх зіграв 20 матчів, закинув 11 шайб.
Дворазовий чемпіон СРСР 1962, 1967. Другий призер чемпіонатів СРСР 1965 та 1966, третій призер 1963 та 1964. У чемпіонатах СРСР зіграв 260 матчів, закинув 127 шайб.
Фіналіст Кубка СРСР 1967 року.
Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1981), медаллю ордену «За заслуги перед Батьківщиною» II ступеня (1996), медаллю «За трудову відзнаку» (1965).
Входив до списку 34-х найкращих хокеїстів СРСР у 1964 році.