З 1921 року працювала медичною сестрою, вихователькою дитячого санаторію.
У 1927 році закінчила медичний факультет 2-го Московського державного університету. З 1927 до 1930 року навчалася в ординатурі в клініці професора Олександра Андрійовича Киселя. У 1930—1933 роках — аспірантка Центрального інституту туберкульозу Міністерства охорони здоров'я СРСР.
З 1935 року — молодший науковий співробітник Центрального інституту туберкульозу, з 1938 року — головний лікар дитячого туберкульозного санаторію.
У 1939—1959 роках — директор Центрального інституту туберкульозу Академії медичних наук СРСР. Одночасно в 1953—1960 роках — головний редактор журналу «Проблеми туберкульозу». З 1959 року — завідувач відділення Центрального інституту туберкульозу Академії медичних наук СРСР.
Одночасно з 1941 року — член Комітету радянських жінок, у 1960—1964 роках — постійний представник Комітету радянських жінок у Міжнародній демократичній федерації жінок у місті Берліні. Член Міжнародного протитуберкульозного союзу (з 1954 року). У 1955—1962 роках була секретарем, потім заступником голови Парламентської групи Верховної Ради СРСР Міжпарламентського Союзу.
У 1964—1978 роках — професор, керівник курсу фтизіатрії (туберкульозу) медичного факультету Університету дружби народів імені Патріса Лумумби в Москві. Опублікувала біля 100 наукових робіт, які присвячені в основному первинній туберкульозній інфекції, патогенезу та клініці початкових форм туберкульозу.
Померла 29 липня 1989 року в Москві. Похована на Введенському цвинтарі.
