Курт Аттерберг

Курт Аттерберг
Основна інформація
Повне ім'я	швед. Kurt Magnus Atterberg
Дата народження	12 грудня 1887(1887-12-12)[1][2]^[…]
Місце народження	парафія Гетеборзького кафедрального собору^d, Швеція[2][3]
Дата смерті	15 лютого 1974(1974-02-15)[4][5]^[…] (86 років)
Місце смерті	Оскар^[d], комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[3]
Поховання	Північний цвинтар (Стокгольм)[7][8]
Роки активності	з 1912
Громадянство	Швеція[3]
Професії	композитор класичної музики, хореограф, інженер, диригент, викладач університету, композитор
Освіта	Королівський технологічний інститут[6] і Королівська стокгольмська вища школа музики[6]
Вчителі	Андреас Галлен^d
Жанри	класична музика, опера і симфонія
Magnum opus	Q1990190?, Q2006723? і Симфонія № 6^[d]
Заклад	Шведська королівська музична академія^d
Нагороди	Медаль «За розвиток музичного мистецтва»^d (1953)
Батько	Anders Johan Atterberg^d[2]
Файли у Вікісховищі

Курт Магнус Аттерберг (швед. Kurt Magnus Atterberg; 12 грудня 1887(1887-12-12), парафія Гетеборзького кафедрального собору^d — 15 лютого 1974(1974-02-15), Оскар^[d], лен Стокгольм) — шведський композитор та інженер. Він найбільш відомий завдяки своїм симфоніям, операм та балетам.

Біографія

Будинок за адресою Haga kyrkogata 8 у Гетеборзі, на третьому поверсі якого народився Курт Аттерберг^[9]

Курт Аттерберг народився в Гетеборзі. Його батьком був Андерс Йохан Аттерберг, інженер; мати, Ельвіра Уддман, була донькою відомого оперного співака. Дядьком майбутнього композитора був хімік Альберт Аттерберг^[en].

У 1902 році Аттерберг почав вивчати гру на віолончелі, надихнувшись концертом Брюссельського струнного квартету, на якому було виконано Струнний квартет № 8^[en] Бетховена. Через шість років він став виконавцем у Стокгольмському концертному товаристві, нині відомому як Королівський філармонічний оркестр Стокгольма, а також опублікував свій перший закінчений твір, Рапсодію для фортепіано з оркестром, ор. 1. Незабаром він опублікував свій другий твір, Струнний квартет № 1 ре мажор, ор. 2.

Курт Аттерберг вступив до Королівського технологічного інституту, де вивчав будівництво. Навчаючись в інституті, він також у 1910 році вступив до Королівського музичного коледжу в Стокгольмі з партитурою своєї Рапсодії та незакінченою Симфонією № 1. Там він вивчав композицію та оркестровку у композитора Андреаса Галлена^[en]. Через рік він отримав диплом інженера, а також був нагороджений державною музичною стипендією. В 1912 році Аттерберг дебютував як диригент, виконавши на концерті в Гетеборзі прем'єру своєї Першої симфонії та Концертної увертюри ля мінор, ор. 4.

Незважаючи на те, що Аттерберг продовжував писати музику та диригувати, він мав повноцінну кар'єру в кількох різних організаціях. У 1912 році він зайняв посаду в Патентно-реєстраційному бюро Швеції^[en], а в 1936 році очолив відділ і працював там до виходу на пенсію в 1968 році. Він став співзасновником Товариства шведських композиторів у 1918 році разом з іншими видатними композиторами, такими як Туре Рангстрем, Вільгельм Стенгаммар і Хуго Альвен. Через шість років він був обраний президентом цього товариства, перебуваючи на цій посаді до 1947 року. Тоді ж він став співзасновником Шведського міжнародного товариства композиторів (STIM), президентом якого він був до 1943 року. Інші посади, на яких перебував Аттерберг, включали його роботу музичним критиком для Stockholms Tidningen з 1919 по 1957 рік і посаду секретаря Шведської королівської музичної академії^[en] з 1940 по 1953 рік.

Курт Аттерберг помер 15 лютого 1974 року в Стокгольмі у віці 86 років і був похований там же на Північному кладовищі.

Зв'язки з Третім Рейхом

В епоху Третього Рейху Аттерберг підтримував контакти з німецькими композиторами та музичними організаціями, щоб зміцнити шведсько-німецькі музичні стосунки.

Після Другої світової війни Аттерберг хотів позбутися підозр у прихильності до нацистів. Королівська музична академія провела розслідування на його власне прохання. Слідство не змогло ані підтвердити, ані спростувати звинувачення в прихильності до нацистів^[10].

Творчий доробок

Аттерберг написав дев'ять симфоній (або десять, якщо рахувати Симфонію для струнних, ор. 53). Його Дев'ята симфонія (під назвою «Sinfonia Visionaria») була, як і Дев'ята симфонія Бетховена, написана для солістів, хору та оркестру. Його доробок також включає шість інструментальних концертів (включаючи його Рапсодією, ор. 1 і Концерт для скрипки та віолончелі зі струнним оркестром, op. 57), дев'ять оркестрових сюїт, три струнних квартети, сонату сі мінор^[en], п'ять опер (включаючи «Аладдін»^[en], op. 43) і два балети.

До 100-річчя смерті Шуберта в 1928 році Columbia Graphophone Company спонсорувала міжнародний конкурс, у якому композитори мали написати симфонію, що завершує «Незакінчену» симфонію Шуберта або надихається нею. Аттерберг взяв участь у конкурсі зі своєю Симфонією № 6 до мажор^[de], ор. 31 та отримав першу премію, вигравши 10 000 доларів США. Симфонія, яка пізніше стала відома як «Доларова симфонія», була записана сером Томасом Бічемом. Вона була виконана Артуро Тосканіні в 1943 році під час трансляції концерту Симфонічного оркестру NBC; виконання високо оцінив Аттерберг, почувши записану трансляцію^[11].

22 лютого 2005 року Classic Produktion Osnabrück^[en] випустив набір записів всіх симфоній Аттерберга, а також симфонічної поеми «Älven — Från Fjällen till Havet», op. 33 («Річка — Від гір до моря»). Записи виконали оркестри Північнонімецького^[en], Штутгартського^[en] та Франкфуртського^[en] радіо під керівництвом фінського диригента Арі Расілайнена^[fi][12]. Між 2013 і 2016 роками Гетеборзький симфонічний оркестр під керівництвом Нееме Ярві записав другий набір всіх симфоній Аттерберга та випустив їх на лейблі Chandos Records^[en][13].

Особисте життя

Аттерберг двічі був одружений, спочатку з Еллою Петерсон, піаністкою, у 1915 році; через вісім років вони розлучилися. Його другий шлюб був з Маргаретою Дальшо в 1925 році, який тривав до її смерті в 1962 році.

Примітки

1. Kurt M Atterberg — 1917.
   d:Track:Q379406d:Track:Q1724971
2. Göteborgs Gustavi eller Domkyrkoförsamlings kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/GLA/13180/C/16 (1883-1888), bildid: 00192805_00225
   d:Track:Q10501038d:Track:Q64166606
3. Sveriges dödbok 1830–2020 — 8 — Sveriges Släktforskarförbund, 2021.
   d:Track:Q110037048d:Track:Q10685961
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #119429292 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
6. Swedish Musical Heritage
   d:Track:Q44486298
7. Atterberg, KURT MAGNUS — Svenskagravar.se.
   d:Track:Q26699962
8. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
9. Jacobsson, 14
10. Garberding
11. Arturo Toscanini: The NBC Years – Mortimer H. Frank. Hal Leonard Corporation. 2002. с. 117. Процитовано 1 серпня 2013. Kurt Atterberg, Toscanini, Mortimer Frank.
12. Classic Productions Osnabrück, Atterberg Symphonies Edition (Product page). Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 10 червня 2020.
13. Chandos: Atterberg Symphonies, Vol. 5 (Product page). Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 10 червня 2020.

Джерела

• Jacobsson, Stig (1985). Kurt Atterberg. Norma, Borås.
• Kube, Michael (1999). Kurt Atterberg (1887–1974) An Overview of his Life and Work. Classic Produktion Osnabrück.
• Garberding, Petra (2009). Music and Politics in the Shadow of Nazism: Kurt Atterberg and Swedish-German Musical Relations. Music & Politics 3, Number 2 (Summer 2009), ISSN 1938-7687.
• Kurt Atterberg by Elsa Stuart-Bergstrom

Посилання

• Вільні ноти авторства Курт Аттерберг на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)