| Костянтин Діоген |
|---|
| Народився | невідомо |
|---|
| Помер | 1073
біля Антіохії
·загибель у битві |
|---|
| Країна | Східна Римська імперія |
|---|
| Національність | грек |
|---|
| Діяльність | воєначальник |
|---|
| Посада | Візантійський імператор |
|---|
| Конфесія | православ'я |
|---|
| Рід | Діогени |
|---|
| Батько | Роман IV |
|---|
| Мати | Алусіан Болгарська |
|---|
| Родичі | Іоанн Комнін (протосебаст)d, Анна Далассена, Мануїл Комнін, Ісаак Комнін, Олексій I Комнін, Eudokia Komnened, Maria Komnened, Михайло VII, Андронік Дука, Костянтин Дука, Anna Doukainad, Теодора Анна Дука Сельво, Zoe Doukainad і Урош I (великий жупан) |
|---|
| Брати, сестри | Никифор Діоген і Лев Діоген |
|---|
| У шлюбі з | Theodora Komnened |
|---|
| Діти | 1 донька |
|---|
|
Костянтин Діоген (грец. Κωνσταντίνος Διογένης, д/н — 1073) — політичний та військовий діяч Візантійської імперії.
Життєпис
Походив зі знатного роду Діогенів. Старший син імператора Романа IV. Його матір'ю була Алусіан, донька Івана Владислава, царя Болгарії. Мешкав разом з батьком, який був дукою Сірмія. Його батько уклав союз з Іоанном Комніном, дружина якого Ана Далассена шукала союзників проти династії Дук.
Зі сходженням батька на трон у 1067 році Костянтин став найближчим помічником в усіх справах. Ймовірно отримав титул себаста, але це не доведено. У 1068—1071 роках під орудою батька брав участь у походах проти сельджуків. 1070 або 1071 року стає співімператором. Був учасником битві при Манцикерті 1071 року, де разом з Романом IV потрапив у полон.
Після звільнення 1072 року допомагав батькові у спробі повернутися на імператорський трон, але марно. Втім, продовжив боротьбу проти імператора Михайла VII. Костянтин одружився з донькою Комніна і Далассени, які залишалися в опозиції до Дук. Загинув Костянтин Діоген наприкінці 1073 року при спробі захопити Антіохію.
Родина
Дружина — Феодора, донька Іоанна Комніна.
Діти:
- Анна (1073—1145), дружина Уроша I, великого жупана Сербії
Джерела
- Златарски, Васил. История на българската държава през средните векове. Т. II. България под византийско владичество (1018—1187). София, Наука и изкуство, 1972. с. 127
- Skoulatos, Basile (1980). Les personnages byzantins de l'Alexiade: Analyse prosopographique et synthèse [The Byzantine Personalities of the Alexiad: Prosopographical Analysis and Synthesis]. Louvain-la-Neuve: Nauwelaerts.
- Cheynet, Jean-Claude (1996). Pouvoir et Contestations à Byzance (963—1210). Paris, France: Publications de la Sorbonne. ISBN 978-2-85944-168-5.
