«Коротка історія часу» — науково-популярна книга, написана британським фізиком Стівеном Гокінгом і опублікована вперше в 1988 році. Книжка стала бестселером, за 20 років було продано понад 10 мільйонів примірників. Також протягом 4 років входила до списку бестселерів за версією британської газети Sunday Times. До 2001 року книгу було перекладено 35 мовами.
Огляд
«Коротка історія часу» намагається висвітити для пересічного читача широкий спектр питань в галузі космології, зокрема великий вибух, чорні діри та світлові конуси. Її головне завдання — оглянути ці питання, але ця книжка також намагається пояснити деякі складні аспекти математики. Починаючи з видання 1996 року в «Короткій історії часу» розглядається можливість подорожей у часі та червоточин, а також досліджується можливість існування всесвіту без квантової сингулярності на початку часу.
На початку 1983, Гокінг звернувся з ідеєю популярної книжки про космологію до Саймона Міттона, редактора книжок з астрономії в Cambridge University Press. Міттон мав сумніви щодо присутності рівнянь в чернетці книжки, які на його думку відлякували б покупців в аеропортових книгарнях, на яких розраховував Гокінг. Не без It was with some difficulty йому вдалося вмовити Гокінга викинути всі рівняння крім одного.[1] Сам автор зазначив в розділі подяк, що кожне рівняння в книжці зменшувало б кількість читачів удвоє, тож він залишив лише одне: E = mc2. У книжці використано деяка кількість складних моделей, діаграм та інших ілюстрацій, щоб пояснити поняття, які розглядаються.
Редакції
1988: Перша редакція. Містить вступ від Карла Саґана, що розповідає наступну історію: Саґан був в Лондоні на науковій конференції в 1974, і між лекціями він зайшов у іншу кімнату, де відбувалася велика зустріч. «Я зрозумів, що бачу давню церемонію: обирання нових членів Королівського товариства, однієї з найстаріших наукових організацій на планеті. В передньому ряді, юнак в інвалідному візкові дуже повільно підписувався на книжці, що на своїх перших сторінках мала підпис Ісаака Ньютона… Вже тоді Стівен Гокінг був легендою». В своєму вступі, Саґан йде далі й називає Гокінга «гідним нащадком» Ньютона і Поля Дірака, які обидвоє були Лукасівськими професорами математики.
Після першої редакції цей вступ прибрали, оскільки авторські права належали Саґану, а не Гокінгу або видавцеві, і видавець не мав права передруковувати цей вступ нескінченно. В пізніших редакціях Гокінг написав свій вступ.
1996: Ілюстрована, оновлена і розширена редакція. Ця редакція з твердою обкладинкою містила повнокольорові ілюстрації й фотографій, щоб краще пояснити текст, а також додаткові теми, яких не було в ранішій редакції.
1998: Редакція присвячена 10-й річниці. Текст не змінився з редакції 1996, але випущено також варіант в м'якій обкладинці з лише декількома ілюстраціями. ISBN 0553109537
У вересні 2005 вийшла «Найкоротша історія часу» (у співпраці з Леонардом Млодіновим), яка є скороченою версією першої книжки. В ній було оновлено моменти, пов'язані з науковим поступом. ISBN 0-553-80436-7
Переклад українською
У 2014 році спільнота форуму r2u.org.ua переклала цю книжку українською мовою[2].
У 2016 році було видано «Найкоротшу історію часу»:
Найкоротша історія часу / С. Гокінґ, Л. Млодінов ; переклад Ігоря Андрущенка. — Харків: Видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 160 с. ISBN 978-617-12-1054-7
↑Перекладом з англійської займалися: Денис Тороватов (Подяки, Передмова, Розділ 1), Анатолій Хлівний (Розділ 2), Сондра (Розділ 3), Olesya_Gomin (Розділ 4), veta_veja (Розділ 5), Ганна Лелів (Розділ 6, Розділ 7), Андрій Рисін (Розділ 8, Розділ 12, Додатки, Глосарій), Юлія Панова (Розділ 9), Олена Щербак (Розділ 10), Людмила Хлівна (Розділ 11); редактор — Кувалда, вичитування перших розділів: Дмитро Щербина
