Колібрі велетенський[2] (Patagona gigas) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Андах[3][4]. Це єдиний представник монотипового роду Велетенський колібрі (Patagona). Генетичні дослідження показали, що цей рід належить до окремої клади Patagonini. Імовірно, предки велетенського колібрі намагалися розвиватися в напрямку гігантизму, однак їм не вдалося диверсифікуватися, через що наразі ця клада представлена лише одним видом. За результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень рід Patagona був виділений у окрему підродину Patagoninae[5][6][7].
Велетенський колібрі є найбільшим представником родини колібрієвих, його довжина становить 20-23 см, розмах крил 21,5 см, а вага 8-24 г[8][9]. Він має довгий, прямий дзьоб, дуже довгі крила (їх довжина становить 14 см, в згорнутому стані їх кінчики досянають кінчика хвоста) і відносно довгий, дещо роздвоєний хвіст[10]. Лапи покриті пір'ям до пальців, ступні великі, міцні, навколо очей світлі кільця. Велетенський колібрі має тьмяне забарвлення, порівняно з іншими колібрі. У представників номінативного підвиду верхня частина тіла зеленувато-коричнева, надхвістя білувате, нижні покривні пера хвоста білі, крила коричневі, нижня частина тіла рудувато-коричнева. У представників підвиду P. g. peruviana забарвлення більш охристе, на підборідді і горлі у них біла пляма. Виду не притаманний статевий диморфізм[11][12]. У молодих птахів збоку на верхній частині дзьоба є невеликі рифлені виступи[13].
Через свої великі розміри велетенські колібрі машуть крилами значно повільніше, ніж інші колібрієві (10-15 раз в секунду) і своїм польотом нагадуть кажанів. Довгі крила дозволяють велетенським колібрі ширяти, що недоступно для інших представників родини[14]. Голос велетенського колібрі — характерний гучний, різкий, свистячий "чіп"[15].
P. g. peruviana Boucard, 1893 — Анди на південному заході Колумбії (Нариньйо), в Еквадорі, Перу, Болівії, північному Чилі (Аріка, Тарапака) і північно-західній Аргентині (на південь до північної Катамарки і Тукумана);
P. g. gigas (Vieillot, 1824) — центральне Чилі (від Атаками до Консепсьйона і Вальдівії, іноді до Айсена) і захід центральної Аргентини (на південь до Мендоси). Південні популяції взимку мігрують до північно-західної Аргентини.
Поширення і екологія
Велетенські колібрі мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках пуна, трапляються в садах і поблизу людських поселень[17]. Зустрічаються на висоті до 4600 м над рівнем моря. Взимку частина популяцій мігрує в долини або на північ[18].
Поведінка
Велетенські колібрі живляться переважно нектаром квітів, зокрема з роду Пуйя (Puya), а також кактусів Oreocereus celsianus, Echinopsis atacamensis і шавліїSalvia haenkei[19][20]. Вони можуть зависати над квітками, як і інші колібрі, однак частіше сідають на рослину і живляться, сидячи на квітці. Велетенські колібрі є важливими запилювачами деяких видів рослин, зокрема, Puya chilensis[21]. Ці птахи, як і інші колібрієві, вимагають багато енергії для підтримання свого метаболізму (приблизно 4,3 калорії в годину), яку вони забезпечують, живлячись нектаром якнайбільшої кількості рослин. Поряд з недостачею кисню в горах, а також з розрідженим повітрям, що створює невелику підіймальну силу, це означає, що велетенські колібрі, імовірно, мають розміри, близькі до максимально можливих для колібрі[22][23].
Дієта на основі нетару містить мало білків і різноманітних мінералів, тому велетенські колібрі час від часу живляться комахами. Крім того, самиці гіганського колібрі після сезону розмноження ковтають пісок, ґрунт або золу, щоб відновити кальцій, втрачений під час відкладання яєць[24].
Як і у інших представників родини, самці велетенського колібрі не беруть участі у вирощуванні потомства[25]. Самиці будують гніздо і відкладають 2 яйця[26]. Гніздо відносно невелике, чашоподібне, розміщується на гілці дерева або чагарника, часто поблизу води. Велетенські колібрієві захищають свою територію і нападають на колібрі-порушників[27].
↑McGuire, Jimmy A.; Witt, Christopher C.; Remsen, J. V.; Dudley, R.; Altshuler, Douglas L. (5 серпня 2008). A higher-level taxonomy for hummingbirds. Journal of Ornithology. 150 (1): 155—165. doi:10.1007/s10336-008-0330-x.
↑McGuire, J.; Witt, C.; Remsen, J.V.; Corl, A.; Rabosky, D.; Altshuler, D.; Dudley, R. (2014). Molecular phylogenetics and the diversification of hummingbirds. Current Biology. 24 (8): 910—916. doi:10.1016/j.cub.2014.03.016.
↑Lasiewski, Robert C.; Weathers, Wesley W.; Bernstein, Marvin H. (December 1967). Physiological responses of the giant hummingbird, Patagona gigas. Comparative Biochemistry and Physiology. 23 (3): 797—813. doi:10.1016/0010-406X(67)90342-8. PMID6079418.
↑Fernández, María José; Dudley, Robert; Bozinovic, Francisco (May 2011). Comparative Energetics of the Giant Hummingbird. Physiological and Biochemical Zoology. 84 (3): 333—340. doi:10.1086/660084. PMID21527824. S2CID31616893.
↑Templin, R.J. (August 2000). The spectrum of animal flight: insects to pterosaurs. Progress in Aerospace Sciences. 36 (5–6): 393—436. doi:10.1016/S0376-0421(00)00007-5.
↑Ricardo, R. (2010). Multi-ethnic Bird Guide of the Subantarctic Forests of South America (вид. 2nd). University of North Texas Press. с. 171—173.
↑Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 липня 2022.
↑Villegas, Mariana; Garitano-Zavala, Álvaro (21 квітня 2010). Bird community responses to different urban conditions in La Paz, Bolivia. Urban Ecosystems. 13 (3): 375—391. doi:10.1007/s11252-010-0126-7. S2CID41342225.
↑Larrea-Alcázar, Daniel M.; López, Ramiro P. (7 липня 2011). Pollination biology of Oreocereus celsianus (Cactaceae), a columnar cactus inhabiting the high subtropical Andes. Plant Systematics and Evolution. 295 (1–4): 129—137. doi:10.1007/s00606-011-0485-4. S2CID25701100.
↑Wester, P.; Claßen-Bockhoff, R. (30 січня 2006). Hummingbird pollination in Salvia haenkei (Lamiaceae) lacking the typical lever mechanism. Plant Systematics and Evolution. 257 (3–4): 133—146. doi:10.1007/s00606-005-0366-9. S2CID1095801.
↑Hainsworth, F. R.; Wolf, L. L. (1972). Power for Hovering Flight in Relation to Body Size in Hummingbirds. The American Naturalist. 106 (951): 589—596. doi:10.1086/282799. S2CID84151001.