З другого класу Павло почав грати у мінській СДЮСШОР № 5. Закінчив дев'ять класів всього з однією четвіркою, а потім поступив у технікум. Пізніше потрапив у свою першу професійну команду — мінське «Торпедо-МАЗ». Там отримав першу зарплату, 50 доларів.
У січні 2011 року підписав контракт з казахстанським«Кайратом». У 2011 році увійшов до рейтингу найдорожчих футболістів казахстанської Прем'єр-Ліги (400 000 євро). У Казахстані провів один сезон, після чого наприкінці січня 2012 року підписав угоду з «Гомелем»[2]. У сезоні 2012 року з'являвся на поле нерегулярно, але став єдиним гравцем основного складу, який залишився в клубі на наступний сезон. Сезон 2013 року починав як центральний захисник, але потім став використовуватися як опорний півзахисник. У липні 2013 року, після відходу з «Гомеля» Сергія Кінцевого, став капітаном команди.
На початку сезону 2014 року був позбавлений капітанства, а в кінці квітня 2014 головний тренер Олексій Меркулов перевів Кирильчика в дублюючий склад. Після призначення в травні 2014 року головним тренером Володимира Гольмак повернувся в основу і закріпився на позиції опорного півзахисника. В грудні 2014 року залишив гомельський клуб по закінченні контракту[3].
В лютому 2015 року підписав контракт з микашевичским «Гранітом», який за підсумками сезону 2014 повернувся у Вищу лігу[4].
Збірна
У 2004 році брав участь у чемпіонаті Європи (U-21), у складі рідної збірної. Тоді білоруси змогли обіграти Італію (1:2), зіграти внічию з Хорватією — Павло зрівняв рахунок, а в останньому матчі програли Сербії (1:2). Білорусь зайняла 3 місце і не змогла вийти з групи.
.svg){kind=small}
