PROFILBARU.COM

Кезберс Івар Янович
Кезберс Івар Янович
латис. Ivars Jānis Ķezbers
Народився	30 березня 1944 ; Валка, Валкський повітd, Латвійська РСР, СРСР
Помер	23 квітня 1997 (53 роки); Страсбург
Країна	Латвія
Національність	латиш
Діяльність	історик, політик
Alma mater	Латвійський університет
Знання мов	латиська
Заклад	Латвійська РСР
Посада	депутат Сейму[d] і спеціальний гість Парламентської асамблеї Ради Європиd
Партія	КПРС
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кезберс.

Івар Янович Кезберс (30 березня 1944(19440330), місто Валка, тепер Латвія — 23 квітня 1997, місто Страсбург, Франція) — латвійський державний і комуністичний діяч, голова Незалежної Комуністичної Партії Латвії (1990—1991), секретар ЦК КП Латвії. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Депутат Верховної Ради Латвійської РСР. Депутат Сейму Латвії 6-го скликання (1995—1997). Кандидат історичних наук.

Життєпис

Народився в родині службовців. Трудову діяльність розпочав у 1960 році робітником у геодезичній групі. Закінчив вечірню середню школу у Вентспілсі.

У 1962—1967 роках — студент факультету економіки та права Латвійського державного університету імені Стучки.

Член КПРС.

У 1966—1969 роках — відповідальний секретар Комітету молодіжних організацій Латвійської РСР; заступник завідувача відділу ЦК ЛКСМ Латвії. У 1969—1973 роках — інструктор ЦК КП Латвії.

У 1973—1978 роках — аташе, третій секретар посольства СРСР у Швеції.

З 1978 року — голова президії Латвійського комітету з культурних зв'язків із співвітчизниками за кордоном.

Закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС. У 1982 року захистив кандидатську дисертацію у Москві, присвячену концепціям зовнішньої політики скандинавської соціал-демократії. Член Спілки журналістів СРСР.

У 1982—1985 роках працював лектором відділу пропаганди і агітації ЦК КП Латвії; заступником завідувача, 1-м заступником завідувача відділу зарубіжних зв'язків ЦК КП Латвії.

4 листопада 1985 — 4 серпня 1987 року — голова Державного комітету Латвійської РСР з телебачення та радіомовлення.

З серпня 1987 по липень 1988 року — заступник із зарубіжних зв'язків голови Державного комітету СРСР з телебачення та радіомовлення.

З 14 липня по 26 жовтня 1988 року — голова Державного комітету Латвійської РСР із культури.

25 жовтня 1988 — 7 квітня 1990 року — секретар ЦК КП Латвії із ідеології. Був прихильником курсу автономізації від Москви.

У квітні 1990 року вийшов із КПРС. У 1990—1991 роках — голова Незалежної Комуністичної Партії Латвії.

Після відновлення незалежності Латвії працював консультантом у Фонді національної безпеки Латвії. У 1993 році в результаті габілітації радянських дипломів отримав ступінь доктора історичних наук.

1995 року обраний депутатом Сейму Латвії 6-го скликання від списку демократичної партії «Саймнієкс», був головою та віцепрезидентом її клубу, членом комітету закордонних справ та головою латвійської делегації в Балтійській асамблеї.

У 1996—1997 роках був членом парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).

Раптово помер 23 квітня 1997 року в номері готелю в Страсбурзі, під час відрядження на сесію ПАРЄ.